Новини

Аналітична довідка про агрометеорологічні умови та стан посівів в Україні на 13 листопада 2020 року

Протягом першої та початку другої декад листопада продовжувала утримуватися дуже тепла для пізньої осені погода з високою аномалією як середньої декадної (2,5-5,6 ºС ), так і середньої добової температури повітря (у найтепліші дні – 3-8 ºС), з опадами різної інтенсивності протягом 1-5 днів та густими туманами.

Середня обласна температура повітря за декаду виявилася в Одеській, Вінницькій, Хмельницькій, Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях на 1,0-2,9 °С, на решті території – на 3,2-5,7 °С вищою за норму і становила від 4,4 до 9,1 °С тепла. Максимальна температура повітря підвищувалася до 13-15 °С, у південних, Донецькій, Львівській та Закарпатській областях – до 16-18 °С тепла.

У найхолодніші ночі мінімальна температура повітря знижувалася до мінус 1-4 °С, у східних, Дніпропетровській, Полтавській, Херсонській, Миколаївській, Кіровоградській, Вінницькій, Чернівецькій та Рівненській областях – до 0-2 °С тепла.

Поверхня ґрунту у найхолодніші ночі охолоджувалася до 0 - мінус 3 °С. У найтепліші дні поверхня ґрунту нагрівалася до 18-29 °С тепла.

За даними Укргідрометеоцентру станом на 10 листопада суми ефективних температур повітря вище + 5°С, що накопичилися з початку вересня, перевищували середні багаторічні показники на 205-290 °С, і по агрокліматичних зонах становили: у Степу – 650-840 °С, за середньої багаторічної норми – 390-550 °С; Лісостепу – 565-655 °С (320-405 °С); на Поліссі – 520-575 °С (315-370 °С). Для нормального розвитку озимих культур необхідна сума температур 200-300 °С від сходів до припинення вегетації.

Дощі, які відмічалися протягом звітного періоду, поповнили запаси продуктивної вологи, особливо у верхніх шарах ґрунту. Середня обласна кількість опадів в Одеській, Миколаївській, Кіровоградській, Черкаській, Житомирській, Рівненській, Хмельницькій та Чернівецькій областях становила від 17 до 50 % декадної норми (2-6 мм), у деяких районах цих областей опадів не було зовсім. У Полтавській, Тернопільській та Львівській областях випало від 55 до 67 % декадної норми опадів (6-8 мм). Близька до норми кількість опадів відмічалася у Волинській, Чернігівській, Київській, Вінницькій, Тернопільській, Івано-Франківській, Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях – 8-15 мм. На решті території країни середня обласна кількість опадів склала від 140 до 215 % декадної норми (від 14 до 28 мм). Добовий максимум опадів у багатьох районах Харківської, в окремих районах Сумської, Луганської, Вінницької та Дніпропетровської областей досягав 16-34 мм, що становило 1-3 декадні норми.

За даними Укргідрометеоценту станом на 8 листопада запасами продуктивної вологи орного шару ґрунту під озимими культурами на окремих площах Харківської, Донецької, Одеської, Миколаївської, окремих районах Кіровоградської, Дніпропетровської, Полтавської та Запорізької областей вони оцінювалися як недостатні (11-20 мм), в окремих районах – незадовільні (менше
10 мм продуктивної вологи). Запаси продуктивної вологи метрового шару ґрунту під озимими культурами на більшості площ південних, східних, місцями у центральних областях становили переважно 41-70 мм, в Одеській, Донецькій, багатьох районах Луганської, Харківської, Запорізької та Миколаївської областей – 15-30 мм, що у 2-4 рази менше багаторічних показників. У західних, північних та Вінницькій областях запаси вологи становили 80-160 мм і більше.

Такі погодні умови значно подовжили осінній період вегетації за сприятливого зволоження ґрунту. З огляду на велику кількість пізніх посівів це був надзвичайно сприятливий фактор для покращення фазового розвитку посівів.

Аналіз стану посівів, проведений науково-дослідними установами НААН, показав, що у Дніпропетровській області, за даними ДУ Інститут зернових культур НААН, рослини пшениці озимої, яку висівали по чорному пару в ранні (5–10 вересня) та оптимальні (15–25 вересня) строки, мають висоту 24–30 см і налічують в середньому 2,4–3,0 шт. пагонів кущіння, за пізньої сівби (5–15 жовтня) по цьому ж попереднику рослини висотою 16–19 см сформували в середньому 1,4–2,1 пагони. Пшениця озима, що висівалася після непарових попередників, характеризується дещо меншим рівнем розвитку порівняно із рослинами, розміщеними по чорному пару. Так, за раннього та оптимального строку сівби (5–25 вересня) середня висота рослин становить 22–25 см, а середня кількість пагонів сягає 1,8–2,4 шт./рослину, за пізнього строку сівби (5–15 жовтня) рослини на даний час знаходяться на початковому етапі фази «кущіння», рослини налічують в середньому 1,0–1,5 пагони та мають висоту 14–17 см. Таким чином, рослини озимих зернових культур знаходяться в доброму та задовільному стані. Подальший розвиток рослин буде залежати від гідротермічного режиму в найближчій перспективі, тривалості осінньої вегетації та рівня їх загартування.

За даними ННЦ «Інститут землеробства НААН», у Київській області посіви озимих зернових культур, посіяні в оптимальні терміни (25 вересня), знаходяться у фазі «кущіння», висота рослин 19-24 см, довжина конуса наростання рослин– 0,43-0,60 мм, маса 100 сирих рослин – 140-185 г, коефіцієнт кущіння – 2,1-2,8. Стан посівів добрий. Рослини ріпаку озимого знаходяться у фазі утворення 4-го листка. Вегетація озимих культур продовжується.

За інформацією Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва НААН у Харківській області пшениця озима перебуває у різних фазах розвитку від «сходів» до «кущіння» («початок кущіння»). Рослини вегетували, але тепла вже було недостатньо для їх розвитку. З 10 листопада, за даними метеостанцій Золочів та Великий Бурлук, пшениця озима припинила вегетацію. Стан рослин переважно добрий та задовільний. Висота рослин, які знаходяться у фазі «3-го листка», становила 15 см, сформована густота коливалася від 350 до 465 рослин на 1м².

За останній тиждень спеціалістами Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області при проведенні обстежень посівів сільськогосподарських культур відмічено шкідники, а саме: гусениці підгризаючих совок (озима совка), личинки хлібного туруна (жужелиці), злакові цикади та мишоподібні гризуни. У подальшому очікується їх міграція на озимі зернові колосові, ріпак озимий та багаторічні трави і збільшення чисельності на зазначених культурах.

За даними Інституту зрошуваного землеробства НААН погодні умови, які склалися у Херсонській області, сприяли доброму розвитку всіх озимих культур, але зі зниженням температури повітря у нічні години спостерігається деяке гальмування ростових процесів.

Посіви пшениці озимої за оптимальних строків сівби мають кущистість 3-4 пагони, а за пізніх строків – рослини сформували 2-3 листки. Місцями на добре розвинених посівах спостерігаються грибні хвороби (кореневі гнилі, септоріоз) та ушкодження сисними комахами і кліщем. На полях, де восені не вносили добрива, відмічається пожовтіння листя та відставання в рості, що являється ознакою азотного голодування рослин, а на полях, де сіяли пшеницю та ячмінь озимі після стерньового попередника, відмічається наявність хлібного туруна, а після них та сої і соняшника ще й мишевидних гризунів. На посівах, де сіяли пшеницю по непарових попередниках, спостерігається гальмування ростових процесів у зв’язку з низькими (недостатніми) запасами вологи у ґрунті.

Рослини ріпаку озимого сформували розетку з 5-15 листків залежно від строку сівби і вологозабезпечення попередників. На полях, де низькі запаси вологи в ґрунті та не вносили мінеральні добрива, рослини  мають фіолетове забарвлення і значно відстають в рості.

Загалом по Україні залежно від строків сівби озимі зернові культури перебували у фазах «розгортання 3-го листка», «утворення вузлових коренів» та «кущіння» (переважна фаза розвитку). Найменш розвинені посіви (фаза «початок утворення сходів») були у Донецькій, Луганській областях та у південних районах Одеської області. Стан посівів переважно добрий, лише місцями задовільний. Висота рослин у фазі «кущіння» становила в середньому від 11 до 23 см, густота - 370-450 рослин на 1 м², загальна кількість стебел на 1 м² становила від 580 до 1400, кущистість нормально розвинених рослин сформувалася у межах 1,7-3,0 стебла на одній рослині.

Такі важливі життєві процеси, які відбуваються в осінній період розвитку озимих, як утворення нових пагонів, формування вторинної кореневої системи, нагромадження пластичних речовин, будуть визначати їх стійкість до несприятливих умов перезимівлі. Тому, на початку припинення вегетації слід провести моніторинг посівів за розвитком, кількістю рослин на одиниці площі, їх фітосанітарним станом. Упродовж зимового спокою потрібно контролювати посіви пізніх строків сівби, оскільки вони в першу чергу будуть піддаватися механічним і фізіологічним пошкодженням.