Ухвалено закон про розвиток дослідницької інфраструктури та підтримку молодих учених

 Документ системно оновлює правила функціонування дослідницької інфраструктури та вперше на рівні закону запроваджує постдокторантуру як повноцінний етап академічної кар’єри, а також визначає роль і функції наукового керівника наукового (науково-технічного) проєкту (principal investigator). 

Сучасне наукове обладнання та інші об’єкти дослідницької інфраструктури є базою для проведення фундаментальних і прикладних досліджень на світовому рівні. 

Водночас їхнє утримання потребує значних фінансових ресурсів, які перевищують можливості однієї установи. Розміщення інфраструктурних об’єктів у різних наукових установах і закладах вищої освіти без належної координації призводило до асиметрії інформації та обмеженого доступу до обладнання. 

У результаті частина ресурсів використовувалася не у повному обсязі. • запровадження термінів «дослідницька інфраструктура», «відкрита наука», «відкритий доступ», «оптимізовані дослідницькі дані (FAIR-дані)», «принципи FAIR», «Національна електронна науково-інформаційна система», «постдокторант»; • створення Реєстру дослідницької інфраструктури та визначення порядку його формування і функціонування; • визначення особливостей організації діяльності локальних, розподілених та віртуальних (цифрових) дослідницьких інфраструктур; • можливість створення національних консорціумів дослідницької інфраструктури; • розширення прав учених щодо доступу до інфраструктури й відкритих наукових даних та визначення відповідальності за повноту і достовірність результатів досліджень; • оновлення порядку формування державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію; • розширення цілей та напрямів державної політики через впровадження принципів відкритої науки. Таке врегулювання дасть змогу підвищити ефективність державних інвестицій у науку та оптимальне використання можливостей дослідницької інфраструктури, розширити доступ дослідників до сучасного обладнання незалежно від відомчого підпорядкування установ. Оновлення законодавства відповідає курсу інтеграції України до Європейського дослідницького простору та участі у програмі «Горизонт Європа». Під час доопрацювання враховано рекомендації Європейської комісії в межах переговорного процесу щодо розділу 25 «Наука та дослідження». Закон є кроком із гармонізації українського законодавства з правом ЄС та елементом виконання євроінтеграційних зобов’язань України. Постдокторантура: новий етап академічної кар’єри Окремий блок змін спрямовано на розбудову кар’єрної траєкторії молодих учених. Закон уперше визначає на рівні законодавства поняття «постдокторант». 

У міжнародній практиці конкурсні наукові програми для добору постдокторантів є інструментом підтримки молодих дослідників та їхньої кар'єри після здобуття ступеня PhD. Вони дають змогу: • поглибити наукову спеціалізацію; • сформувати власну дослідницьку програму; • посилити міжнародну конкурентоспроможність; • інтегруватися в наукові мережі та міжінституційну співпрацю. До цього часу постдокторальні програми в Україні розвивалися переважно в системі Національної академії наук України. Закон створює правові підстави для масштабування цього інструменту в університетах і наукових установах різних форм підпорядкування. Після завершення аспірантури молодий дослідник отримує можливість продовжити наукову діяльність у структурованому форматі, що підвищує стабільність академічної кар’єри та зменшує ризик відпливу кадрів. 

Науковий керівник проєкту: визначення, повноваження та відповідальність Законом уперше на рівні законодавства визначено поняття «науковий керівник наукового (науково-технічного) проєкту» та закріплено його повноваження — роль, яку у світі визначають як principal investigator. 

Науковий керівник проводить координацію й управління проєктом, зокрема кадровими, матеріально-технічними та фінансовими ресурсами для забезпечення ефективного і вчасного виконання дослідження, та має права і обов’язки, визначені умовами договору про виконання наукового (науково-технічного) проєкту або іншими документами щодо його реалізації. Запровадження цього положення спрямовано на посилення ролі керівника дослідницької команди як ключової фігури в реалізації наукового проєкту. Чітке розмежування повноважень між науковим керівником і адміністрацією установи створює передумови для: • формування спроможних дослідницьких команд; • ефективного залучення зовнішніх ресурсів і міжнародних грантів; • підвищення відповідальності за результат; • прозорого і ефективного управління ресурсами проєкту.