Новини

За його словами, вперше за часів незалежності Україна отримала реальний шанс здобути Нобелівську премію.

Рішення щодо реєстрації Петра Саблука кандидатом у лауреати Нобелівської премії з економіки було прийнято Комітетом Нобелівської премії в галузі економічних наук за рекомендацією Мохаммада Юнуса (Muhammad Yunus, Бангладеш), лауреата Нобелівської премії миру у 2006 році, йдеться у листі за підписом голови Комітету Нобелівської премії в галузі економічних наук, лауреата Нобелівської премії з економіки у 2001 році Джозефа Стігліта (Joseph Stiglit, США).

Саблук Петро Трохимович народився 22 червня 1941 року на Вінниччині. Після закінчення Української сільськогосподарської академії за спеціальністю бухгалтерський облік, здобувши кваліфікацію бухгалтера-економіста, працював викладачем сільськогосподарського технікуму, головним бухгалтером-економістом колгоспу, старшим економістом обласного управління сільського господарства.

Наукову роботу розпочав у 1971 році як аспірант, науковий співробітник, керівник підрозділу Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства імені О. Г. Шліхтера. З 1988 по 2011 рік — директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки». У 2016 році обраний академіком-секретарем Відділення аграрної економіки і продовольства НААН.

П. Т. Саблук — визнаний в Україні й за її межами вчений-економіст у сфері економіки та агропромислового виробництва. Вагомим є його внесок у розбудову агропромислового комплексу країни і формування системи наукового забезпечення аграрної галузі. Коло наукових інтересів академіка П. Т. Саблука досить широке й охоплює розробку теоретичних основ формування аграрної політики суверенної незалежної України, методологічних положень переходу країни до ринкової економіки.

Вчений є одним із фундаторів нової методології ціноутворення і регулювання міжгалузевих економічних відносин в АПК в умовах освоєння ринкової економіки, одним із розробників основ аграрної реформи. У центрі його уваги питання включення ресурсу землі в економічний обіг, паритетного розвитку агропромислового виробництва.

П. Т. Саблук обгрунтував загальні засади теорії ресурсної вартості аграрного виробництва, основний зміст якої полягає у визнанні важливими факторами створення додаткової вартості не тільки живої, а й уречевленої праці та ресурсу землі.

В останні роки свою наукову діяльність він присвятив розробці проблем регулювання міжгалузевих економічних відносин у державі, методології ціноутворення, кооперуванню, створенню інтегрованих систем, формуванню нових організаційно-правових структур у поєднанні агропромислового виробництва з банківським та торговим капіталом.

Значним є внесок ученого в практичну реалізацію наукових досягнень на сучасному етапі реформування аграрної економіки України, насамперед у докорінну перебудову соціально-економічних і земельних відносин на селі.

Активна і плідна діяльність П. Т. Саблука у розвитку наукових зовнішньоекономічних зв’язків, розробці спільних наукових програм із зарубіжними науковими організаціями. Він активно співпрацює з науковими центрами країн Європейського Союзу, США, Німеччини, Франції, Великої Британії, країн СНД.

П. Т. Саблук бере активну участь у законотворчому процесі становлення суверенної України: за його участю розроблено 80 прийнятих Верховною Радою України законів та 50 указів Президента України, 5 постанов Верховної Ради України, 70 постанов Кабінету Міністрів України з питань розвитку агропромислового виробництва та сільських територій.

П. Т. Саблук започаткував видання серії книг, що висвітлюють проблеми соціально-економічних перетворень в агропромисловому комплексі України відповідно до сучасних вимог. Велику сукупність таких проблем можна об’єднати в кілька взаємозв’язаних блоків, підпорядкованих кінцевій меті — повному й незворотному вирішенню продовольчої проблеми. Основними з-поміж них є реформування відносин власності, проведення радикальної земельної реформи, формування багатоукладності в агропродовольчій сфері, розвиток принципово нового економічного механізму ефективного управління АПК, піднесення рівня соціального розвитку села. Все це повинно забезпечити формування високоефективного соціальноорієнтованого продовольчого ринку.

Перу П. Т. Саблука належить понад 1600 наукових праць, у т.ч. 320 монографій, брошур, рекомендацій, яким притаманні глибина та переконливість теоретичних узагальнень, зв’язок із потребами агропромислового виробництва країни.

П. Т. Саблук сформував сучасну наукову школу економістів-аграрників ринкового спрямування, здійснює плідну діяльність з підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації. Під його керівництвом захистили дисертації 112 докторів і кандидатів наук України, з яких вісім є академіками ічленами-кореспондентами НААН.

Учений бере активну участь у роботі громадських організацій. Обраний дійсним членом п’яти громадських академій наук України, Академії сільськогосподарських наук Республіки Білорусь, іноземним членом Російської та Казахської академій сільськогосподарських наук, є членом Європейської та Всесвітньої асоціацій економістів-аграрників.

Плідна широкомасштабна наукова й організаторська робота П. Т. Саблука відзначена званням Героя України та високими державними нагородами: орденами і медалями Батьківщини, почесними грамотами. Йому присвоєно звання професора дев’ятьма вищими навчальними закладами України та країн СНД.

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» заснований у 1956 році в м. Київ як науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 48 Інституту надано статус національного наукового центру.

Головним завданням Інституту є розробка економічних основ формування аграрної політики в Україні, проведення дослідження актуальних проблем розвитку агропромислового комплексу, організація впровадження у виробництво досягнень аграрної науки, здійснення координації досліджень та підготовка кадрів.