Виступ академіка В.В. Волкогона в обговоренні доповіді президента НААН Гадзала Я.М. на засіданні загальних зборів Національної академії аграрних наук України (16 грудня 2021 року)
Вельмишановний Ярославе Михайловичу!
Вельмишановні колеги!
У доповіді прозвучало багато пропозицій, спрямованих на активізацію досліджень щодо скорочення викидів парникових газів в аграрному виробництві. Хотів би зазначити, що в Інституті сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва в останні роки активно проводяться дослідження мікробіологічних аспектів цих процесів.
Ми вивчаємо інтенсивність емісії N2O і CO2 з ґрунту газохроматографічними методами, які є надзвичайно чутливими та інформативними. У ході досліджень розроблено методику визначення спрямованості процесів мінералізації-синтезу органічної речовини в ґрунтах агроценозів, яка базується на співвідношенні втрат закису азоту до вуглекислого газу і порівнянні з показниками природних фітоценозів (перелоги, цілина). Інтенсивність досліджуваних процесів чітко залежить від систем удобрення сільськогосподарських культур у сівозміні, а також від кількості свіжої органічної речовини з широким вуглецево-азотним співвідношенням, яка надходить до ґрунту. Показано, що системне застосування мінерального азоту без урахування забезпечення ґрунту органічним вуглецем призводить до активної емісії парникових газів. Причому, зі збільшенням норм азотних добрив емісія N2O зростає, і це зумовлюється не лише втратами безпосередньо з добрив унаслідок низьких коефіцієнтів їх засвоєння рослинами, але й з ґрунту за рахунок мінералізації гумусових сполук. Ситуація суттєво покращується за додаткового внесення соломи, вирощування проміжних сидеральних культур та за поєднання цих агроприйомів. Солома і сидеральна біомаса зв’язують невикористану рослинами частку мінерального азоту і трансформують її в органічні форми, що суттєво зменшує емісійні втрати закису азоту і вуглекислого газу.
Отже, використання азотних добрив повинно супроводжуватися моніторингом надходження до ґрунту і вмісту у ньому свіжої органічної речовини. Конкретні показники норм азотних добрив і необхідної кількості додаткової органічної речовини, безперечно, будуть залежати від типу ґрунту, від виду сільськогосподарської культури, попередника в сівозміні і це потребує широкого вивчення. На наше переконання, дослідження показників емісії парникових газів залежно від систем удобрення зможе відкрити шлях до розуміння необхідності застосування у виробництві фізіологічно й агрономічно доцільних норм добрив на противагу до усталених підходів, які базуються виключно на економічній ефективності.
За нашими даними, суттєвому зменшенню емісії парникових газів сприяє також застосування окремих мікробних препаратів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур. Пояснення цьому просте: ініційовані бактеризацією рослини активно розвивають кореневу систему, внаслідок чого зростає як засвоєння азоту з добрив, так і активність фотосинтезу. І азот і вуглекислий газ при цьому інтенсивно трансформуються в органічні сполуки. Відповідно, зменшується їх емісія в атмосферу.
Крім того, біологічні препарати дозволяють у принципі зменшити норми мінеральних добрив без зниження урожайності сільськогосподарських культур, що само по собі забезпечує зменшення емісії парникових газів. Саме тому сучасна корекція систем удобрення повинна включати мікробіологічні аспекти регулювання норм живлення культурних рослин.
Хотів би звернути увагу шановного зібрання на ще один проблему, яку сьогодні активно обговорюють у засобах масової інформації. Це проблема тваринництва, зокрема, великої рогатої худоби, як джерела парникових газів. Проблема, на наш погляд, є значно перебільшеною і висвітлюється однобоко. Звичайно, якщо вимірювати продукування парникових газів окремо взятою твариною, то неодмінно прийдемо до загрозливих для людства висновків. Але ж проблему потрібно розглядати комплексно, принаймні разом із кормовиробництвом. Вирішити її, або ж значною мірою знизити ризики, можна запровадженням сівозмін, вирощуванням багаторічних трав, які формують від 15 до 20 т/га кореневих та післязбиральних решток. Завдяки цьому в ґрунті накопичується біологічний азот і відбувається активна секвестрація вуглецю, що зменшує викиди парникових газів в атмосферу. Тож ступінь шкідливості ВРХ для екологічного стану атмосфери слід оцінювати комплексно, з урахуванням всіх технологічних чинників у тваринництві. Не виключено, що такий підхід зможе значно змінити наші уявлення про цю проблему.
Ще одне з можливих рішень для зменшення викидів парникових газів в атмосферу – це компостування відходів сільськогосподарського виробництва. Особливо в цьому відношенні турбують відходи птахівництва, які в Україні сягають 1,5 млн. тон в рік і створюють значні загрози для довкілля. Їх практично не переробляють, тож вони забруднюють ґрунти і атмосферу. Проте запровадження наукових принципів компостування відходів зможе кардинально змінити ситуацію. Сьогодні вже розроблено технології такого компостування за участі спеціально селекціонованих мікроорганізмів. При цьому, крім зменшення емісії парникових газів, можна отримувати цінні органічні добрива, які стануть альтернативою мінеральним, принаймні для частини площ орних угідь.