Виступ академіка Р.А. Вожегової в обговоренні доповіді президента НААН Гадзала Я.М. на засіданні загальних зборів Національної академії аграрних наук України (16 грудня 2021 року)
Кліматичні зміни представляють найбільшу загрозу для сільського господарства України, як виробника продовольства. Відомо, що надходження в атмосферу Землі СО2 та інших парникових газів можуть викликати глобальне потепління клімату. Одним з головних способів боротьби з цим негативним явищем є декарбонізація економіки, природокористування та сільського господарства. Головні завдання декарбонізації – наукові дослідження з розробки технологій поглинання парникових газів та уповільнення або припинення процесів їх надходження в атмосферу. Тому зусилля вчених різних галузей повинні бути спрямовані на адаптацію технологій до змін клімату для пом’якшення наслідків цих змін.
Нещодавно прийнята кліматична політика Європейського союзу «Європейський зелений курс», приєднання до якої неодноразово заявляв Президент України і Прем'єр-міністр, передбачено введення транскордонного вуглецеве регулювання – CBAM, як одного з елементів кореляції торгівлі викидами. При цьому, українські агровиробники- експортери можуть зіткнутися з проблемою верифікації викидів під час виробництва з метою визначення розміру відповідного оподаткування експортної продукції (карбоновий слід) вже на другому етапі імплементації з 2026 року. Це означає, що затверджений ЄС метод розрахунку CBAM, призначений для покупки вуглеводних квот на європейському емісійному торговому майданчику (ETS), або на майданчиках, що гармонізовані з ETS. У відповідності з інформацією, що розміщена на сайті Міністерства довкілля та природних ресурсів України, такий майданчик почне свою роботу в Україні вже у 2025 році.
Разом з тим, багато експертів вважають, що CBAM – це неторговий тарифний бар’єр. При цьому вже практикується введення подібних бар’єрів, так у відповідності до 28 директиви ЄС передбачено обов’язкове декларування вуглецевого сліду на експортну продукцію з країн третього світу до країн ЄС олійних культур для виробництва біоетанолу. У випадку підтвердження низького рівня викидів по всьому ланцюгу, допускається зниження відповідного податку. Відсутність українських верифікованих звітів фактично призвели до неконкурентоспроможності у даному сегменті ринку.
З іншого боку, світова практика країн (США-Каліфорнія, Китай, Австралія) демонструє перехід аграріїв на створення карбонових ферм, що дозволяє не тільки збільшити доход, але й напряму впливає на екологічні показники відповідних регіонів.
Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 868-р від 30 липня 2021 р. про схвалення Оновленого національно визначеного внеску України до Паризької угоди передбачається необхідність до 2030 року скоротити викиди парникових газів до рівня 35 % порівняно з 1990 роком. У відповідності з даним рішенням у секторі сільського господарства та землекористуванні й лісовому господарстві також передбачається скорочення рівня викидів парникових газів під час виробництва. Разом з тим, діючі системи моніторингу, звітності ти верифікації (МЗВ) парникових газів, які було створено згідно з Законом України "Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів", не передбачені у сільському господарстві, а існуючі камеральні методи розрахунку викидів не мають юридичного затвердження не тільки в Україні.
З економічної та екологічної точок зору важливими дослідження вчених Інституту зрошуваного землеробства НААН, що спрямовані на збереження природної вологі ґрунту та покращення вологозабезпеченості посівів сільськогосподарських культур за рахунок впровадження водозберігаючих технологій регулювання водного режиму, ресурсозберігаючих режимів зрошення та способів поливу ґрунту, водо- та енергозберігаючих мінімізованих систем основного обробітку ґрунту та систем удобрення, агромеліоративних заходів з покращення еколого-меліоративного стану зрошуваних земель, створення сортів і гібридів сільськогосподарських культур з оптимальними параметрами адаптованості до посушливих умов та підвищення їх продуктивності. Розроблено системи кормовиробництва для сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, які займаються тваринництвом, яка має унікальну методику проєктування культурних пасовищ та сіножатей тощо.
Важливими напрямами дослідження вчених Інституту є перехід до кліматично орієнтованого землеробства, а також розробка низьковуглецевих технологій вирощування сільськогосподарських культур та їх біологізація. Створюються сорти і гібриди для умов зрошення, адаптованих до агроекологічних умов степової зони, здатних ефективно використовувати поливну воду, мінеральні добрива на формування одиниці врожаю, а також проводиться масштабна селекційна робота зі створення сортів і гібридів для неполивних умов, які здатні формувати високі і якісні врожаї за умов дефіциту опадів, високих температур та низької вологості повітря. Актуальними питаннями є формування та наукове обґрунтування факторів впливу різних сценаріїв змін клімату на сільське господарство; методичне обґрунтування методів управління вмістом органічного вуглецю у зрошуваних і неполивних ґрунтах з урахуванням регіональних кліматичних змін та з метою зменшення викидів СО2, а також пом’якшення наслідків впливу регіональних змін клімату на сільське господарство і поступовий перехід до вуглецевого сільського господарства. Вдосконалюються технології вирощування нішових сільськогосподарських культур ( нут, горох, сафлор, сорго, спаржа, шафран тощо) та впроваджується органічне землеробство, адаптовано систему органічного землеробства та технології вирощування нішових посухостійких сільськогосподарських культур до регіональних природно-кліматичних умов
В Кіотському протоколі зазначено, що одним із засобів зменшення викидів СО2 з ґрунту і часткового переведення вуглецю з атмосфери в ґрунт, де він буде зберігатися як складова органічної речовини, а також зменшення викидів в атмосферу при спаленні палива, є мінімізація обробітку ґрунту, вчені Інституту мають багаторічні напрацювання з питань дослідження і впровадження мінімізації способів обробітку ґрунтів, нульового обробітку та No-till систем землеробства.
Таким чином, для України питання регулювання обігу вуглецю є дуже нагальним, оскільки ми - світовий лідер щодо розорення ґрунтів. Тому питання зниження викидів вуглецю, повернення їх у ґрунти з повітря, впровадження декарбонізації, як державної стратегії, вже реально вийшло на рівень Уряду України. Ним напрацьовано амбіційне рішення скоротити до 2030 року викиди парникових газів до рівня 35% проти 1990 року, оскільки наша країна, завдяки своїм аграрним рейтингам, не може залишитися осторонь виконання цих програм. Впровадження концепції вуглецевого сільського господарства може радикально сповільнити кліматичні зміни. Тому вченим Національної академії аграрних наук України необхідно активізувати роботу за актуальними проблемами скорочення викидів в атмосферу парникових газів, які провокують глобальне потепління, і повернути їх у ґрунти, науково обґрунтувати, розробити та впровадити у виробництво декарбонізовані технології вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних і неполивних землях.