Зростання врожайності під час посухи: як зміни клімату трансформують агросектор України та що каже наука.

За останні 30 років температура в Європі зросла в середньому на 0,56 °C за десятиліття, тоді як в Україні цей темп ще вищий — від 0,7 °C і більше. Наслідки цього потепління вже суттєво змінюють аграрну карту країни: південний Степ поступово перетворюється на зону підвищеного посушливого ризику, а Полісся та Західний Лісостеп отримують нові теплові ресурси і стають ключовим зерново-олійним поясом.

Результати багаторічного геопросторового моніторингу (за 1982–2025 роки) представив головний науковий співробітник Інституту агроекології і природокористування НААН, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН Олександр Тараріко. Дослідження виконувалося із залученням супутникових даних NASA, NOAA і матеріалів USDA.

Кліматичні зсуви: Полісся стає новим зерновим поясом

Супутникові дані підтверджують масштабну трансформацію зональних агроекосистем України:

• Подовження вегетаційного періоду. На Поліссі тривалість вегетації зросла на 35 днів (з 183 днів у 1980-х роках до 218 днів у теперішній час). Початок весняної вегетації змістився з кінця квітня на кінець березня. У Лісостепу та Степу тривалість збільшилася на 21 день.
• Рост температурного фону. Середня температура вегетаційного періоду зросла на 2,3 °C на Поліссі та на 2,8–3,6 °C у Лісостепу й Степу.
• Перерозподіл культур. Отриманий тепловий ресурс дає змогу в умовах Полісся та Західного Лісостепу масово вирощувати пізні теплолюбні культури (кукурудзу, соняшник), а також успішно розвивати овочівництво та садівництво.

Гіпотеза академіка НААН Олександра Тараріка: феномен саморегуляції агросфери

Парадокс сучасної української агросфери полягає у тому, що на тлі нестабільних гідротермічних умов та загрози деградації ґрунтів середня врожайність основних сільськогосподарських культур продовжила зростати. Спрощене пояснення цього явища у більшості зводиться лише до покращення агротехнологій, внесення добрив та використання нових гібридів.

Однак академік НААН Олександр Тараріко висунув наукову гіпотезу, яка розкриває фундаментальний природний механізм адаптації агросфери.

Суть гіпотези полягає в тому, що позитивна реакція рослинності на зміну клімату є результатом саморегульованої компенсаторної реакції природи. Збільшення концентрації CO2 в атмосфері стимулює фотосинтез і зсуває його температурний оптимум на 5–10 °C вгору. Завдяки реакції продихів листків на підвищений вміст вуглекислого газу рослини ефективніше використовують ґрунтову вологу та легше переносять температурні стреси й посухи. Таким чином біомаса врожаю активніше вилучає CO2 з атмосфери, частково пом'якшуючи негативний вплив потепління.

Баланс ризиків: що загрожує агроекосистемам

Поряд із позитивними факторами (зменшення вимерзання озимих культур, розширення ареалів південних культур, подовження вегетаційного періоду) зміни клімату створюють нові виклики, які посилюються наслідками воєнних дій:

1. Ерозія та деградація ґрунтів. Опади все частіше мають зливовий характер, що прискорює водну ерозію на схилах та створює загрозу пилових бур на Поліссі.
2. Втрата вуглецю та води. Зростають втрати органічного вуглецю з ґрунту та непродуктивне випаровування вологи.
3. Фітосанітарний тиск. М'які зими сприяють збереженню та поширенню нових видів шкідників, хвороб та інвазійних рослин.
4. Висихання малого гідрографічного фонду. Знижується водність малих річок, деградують водно-болотні угіддя, втрачається ландшафтне різноманіття.

Практична цінність розробок НААН

Сформована в Інституті агроекології і природокористування НААН система аерокосмічного моніторингу дозволяє не лише фіксувати зміни клімату, а й розробляти конкретні прикладні рекомендації для агровиробників та органів влади.

Для агробізнесу це означає можливість будувати сівозміни й обирати сорти/гібриди з урахуванням реальних супутникових даних про вологозабезпеченість та тривалість вегетації у конкретному регіоні. Для держави — можливість формувати обґрунтовані програми рекультивації та адаптації агросектору до нових кліматичних реалій.

Лабораторія аерокосмічного зондування агросфери Інституту агроекології і природокористування НААН продовжує геопросторовий моніторинг агроресурсів України та відкрита до співпраці з агрохолдингами, фермерськими господарствами й державними установами.