Продавати зараз чи чекати? Експертка НААН дали пораду аграріям щодо зерна нового врожаю

Попри традиційне сезонне зниження цін на початку жнив, закупівельна вартість пшениці нового врожаю в Україні вже в середині липня почала відновлюватися. Причиною стало те, що значна частина аграріїв вирішила не продавати зерно за стартовими цінами, очікуючи вигіднішої кон'юнктури ринку.

Про це в коментарі AgroPortal.ua розповіла головна наукова співробітниця відділу аграрного ринку та продовольства Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», доктор економічних наук Світлана Черемісіна.

За її словами, у перші дні липня ринок перебував під тиском очікуваного збільшення пропозиції: закупівельні ціни на окремі партії пшениці нового врожаю знизилися на 100-500 грн/т, а в деяких регіонах аграрії скаржилися на пропозиції, які вважали економічно неприйнятними.

Ціни швидко відновилися

Проте таке падіння виявилося нетривалим. Значна частина фермерів відмовилася продавати зерно за стартовими цінами й обрала стратегію зберігання в очікуванні кращої кон'юнктури. Через це фізична пропозиція на ринку виявилася нижчою за очікування трейдерів, і вже в середині липня закупівельні ціни почали поступово відновлюватися.

Станом на другу половину липня 2026 року ціни на пшеницю нового врожаю залишаються відносно високими. Продовольча пшениця 2 класу закуповується в середньому по 10,5 тис. грн/т, 3 класу — близько 10,3 тис. грн/т, а фуражна пшениця — приблизно 9,8-9,9 тис. грн/т на умовах поставки до портових терміналів. На внутрішньому ринку (EXW) ціни трохи нижчі і становлять орієнтовно 8,9-9,2 тис. грн/т залежно від класу зерна та регіону.

Як це виглядає у порівнянні з попередніми роками

У номінальному вимірі нинішній рівень цін один із найвищих за останні роки. Для порівняння, середня ціна реалізації пшениці сільськогосподарськими підприємствами становила: 6433,6 грн/т у 2021 році, 6097,1 грн/т у 2022-му, 4970 грн/т у 2023-му, 6600,5 грн/т у 2024-му та 8792,6 грн/т у 2025-му. Таким чином, поточні ціни перевищують середньорічний рівень минулого року приблизно на 15-20%, а порівняно з 2021-2024 роками є суттєво вищими.

Утім Черемісіна застерігає, що пряме порівняння цін лише в гривневому вираженні не дає повної картини економічної ситуації. За останні роки суттєво змінилися валютний курс, вартість пального, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, логістики та інших виробничих ресурсів. Тому зростання номінальної ціни на зерно не означає пропорційного зростання прибутковості виробництва.

Чому аграрії не поспішають продавати

За словами науковиці, ринок зараз перебуває у фазі пошуку рівноваги. Попри активну фазу жнив, значна частина виробників не поспішає продавати зерно за поточними цінами, розраховуючи на сприятливішу кон'юнктуру, що обмежує пропозицію на ринку пшениці й стримує традиційне сезонне зниження цін. Така поведінка типова для початку маркетингового сезону, коли виробники очікують зростання цін після завершення масового надходження зерна на ринок.
Черемісіна наголошує, що ринок наразі залишається доволі невизначеним: активне збирання врожаю створює сезонний тиск на ціни, але їх підтримують стабільний експортний попит, воєнні ризики та логістичні витрати. Торговельна активність поки що невисока через розбіжності в очікуваннях продавців і покупців, тому універсальної відповіді щодо доцільності притримувати врожай немає.

Що радять науковці

Якщо господарство має достатні оборотні кошти та сучасні потужності для зберігання, часткове відтермінування продажу може бути економічно виправданим, зазначає Черемісіна. Водночас підприємствам, яким потрібно фінансувати польові роботи, погашати кредити чи забезпечувати ліквідність, доцільніше продавати врожай поступово, фіксуючи ціну на окремі партії, це дозволяє зменшити ризики подальших коливань ринку.

На думку науковців Інституту аграрної економіки, найбільш раціональна стратегія сьогодні, не чекати «ідеальної» ціни, а продавати зерно поетапно. Такий підхід дає змогу диверсифікувати цінові ризики та скористатися потенційним підвищенням цін у разі зміни кон'юнктури, не наражаючи господарство на ризик втрати ліквідності.