
Прийшов час утворювати асоціації, які б захищали дрібних і середніх сільгоспвиробників, навчали, підтримували, - Михайло Гладій
НААН працює над проєктом підтримки селянських домогосподарств. У чому зміст цього проєкту і яким чином Академія бере участь у ньому?
Сьогодні весь тягар у виробництві сільськогосподарської продукції лягає на плечі малого і середнього бізнесу. А якщо конкретно говорити – селян, які виробляють майже 80% молочної, рослинницької продукції і 60 % м’ясної. Здавалося б, саме вони повинні мати підтримку від держави. Але цього не відбувається, і наступає дисбаланс у виробництві сільськогосподарської продукції – ми б’ємо рекорди з виробництва зернових, олійних та інших культур. розвиток тваринництва повинен базуватись на розвитку рослинництва. Проте стихійне виробництво призводить до спаду у тваринництві за всіма позиціями – від 6 до 8% у виробництві м’яса, молока… Маємо дисбаланс у цінах, наступає експансія імпортної продукції. Селянин, наскільки може, сам виживає. Хоча за радянських часів вважали, що для того, щоб розвивалось тваринництво, має розвиватися рослинництво. Куди ж дівається зернова складова, придатна для виробництва комбікормів?
Справа у тому, що маємо різну зацікавленість товаровиробників. Так, щороку експортуємо понад 40 млн зерна і майже 80% олії, яку виробляємо. Натомість м’ясне, молочне тваринництво необхідної підтримки від рослинництва, кормовиробництва не має. Причина у відсутності відповідної державної політики.
Науковці Академії намагаються відновити такий баланс і надають свої пропозиції. Зокрема, ми вважаємо, що виробництво продукції селянських господарств має базуватися на державній підтримці. Ми хочемо запропонувати такий законопроєкт, який вирівняв би цю позицію. При цьому, виходимо з того, що в селі сьогодні люди працюють – хто займається виробництвом молока, хто м’яса, хто овочевими культурами, але, разом з тим, реєструється велике безробіття. Статусу немає, не оформлені як фермери чи дрібні підприємства. Єдиний ринок збуту – на ринку. Селяни, які працюють на селі і виробляють сільськогосподарську продукцію, повинні мати відповідний статус, зокрема фермерів. В законі має бути прописано, що за наявної певної кількості землі (вважаю, від 200 га) селянин має право оформити підприємство або мале фермерське господарство, які повинні мати підтримку, дотуватися на продукцію, яка виробляється. Так є в усьому світі. Такий законопроєкт потрібно підготувати і прийняти Верховною Радою України як такий, що підтримує основного виробника у сільському господарстві.
У чому саме буде вимірюватися підтримка? Крім статусу, що можуть отримати селяни у результаті прийняття цього закону?
Повинні бути відповідні програми регульованого виробництва і закупівлі тієї чи іншої культури (контрактації), в яких мають брати участь ті, хто живе на селі і хоче займатися виробництвом, скажімо, м’яса. У цій програмі селянин повинен узгодити, що він хоче робити і, звичайно, ту кількість продукції, яку планує виробити. Відповідно, держава повинна дотувати, вкладати необхідні кошти на виробництво цієї продукції, пропонувати банківські кредити для старту, для розвитку, і не під 25-30%, бо за таких відсотків неможливо почати бізнес, а як у всьому світі – від 2 до 5 %.
Щодо юридичної підтримки. У нас є фермерські асоціації для великих фермерських господарств. А у Європі є асоціації середнього і малого бізнесу. Там працюють фахівці, які захищають інтереси фермерів. Бо на ринку, щоб вижити, треба мати юридичний захист. Крупні олігархічні структури, у яких 100-200 тис. га землі і більше, мають величезний капітал і потужні служби – і юридичні, і економічні; вони можуть будь-яку справу швидко виграти. А що може селянин, який виробляє 5-10 т молочної продукції? Звичайно, вони не в рівних умовах.
Селянських господарств сьогодні понад 4 млн 200 тис., і достеменна частина селян фактично нічим не займається за вірогідних причин – немає ресурсів, техніки, бажання. Чи не стане цей законопроєкт можливістю всіх порахувати і включити певну шкалу оподаткування?
Для того, щоб зацікавити, повинні бути податкові канікули на перший час... У законопроекті мають бути моменти, які надають певні пільги, особливо для дрібного фермера. Коли розпаювали землю наприкінці 90-років, було 7 млн 200 тис. пайщиків. На сьогодні їх менше – 4,5-5 млн власників землі. Якщо приймемо закон про надання їм статусу фермера, уявіть, скільки з’явиться фермерів у нашій державі! На даний час зареєстровано близько 40 тис. фермерів, тоді як у Польщі – 2 млн 300 тис. Тому що всі господарства там оформлені, мають статус підприємця, малого фермера. Якщо піти таким шляхом, у нас дуже швидко буде понад 2 млн фермерів і господарств, які займаються підприємництвом у сільському господарстві. Вони фактично є… Селянин не сидить вдома і нічого не робить – він утримує домашніх тварин, вирощує овочі і надлишки продукції продає на ринку, і це ніде не враховується. Після прийняття закону він буде цим займатися офіційно; це буде впливати на майбутню пенсію, і він буде підтримувати сільське господарство, не виходячи далеко за межі свого господарства.
Колись був такий інститут – заготконтори, вони фактично були посередниками у питаннях реалізації продукції так званими радянськими фермерами. Тобто проблеми з реалізацією не було. Розглядається подібна модель?
Так звані заготконтори у радянські часи мали серйозний вплив на виробництво, особливо дрібного фермерства на селі. Скуповували продукцію, продавали, скажімо, на молокозавод на переробку, возили на ринок. Сьогодні не маємо такої серйозної проблеми, хто має закуповувати. Великі структури мають такі можливості. А от дрібні.. Така структура повинна відродитися. Можливо, не у такому форматі… Треба створювати асоціації із заготівлі сільськогосподарської продукції від селян…
Колись на Галичині була така напівполітична, напівекономічна структура – Маслосоюз (молочарська корпорація)... Якби не прийшла радянська влада, це була б дуже сильна структура. А її ліквідували. Зробили заготконтори, але вже не в такому вигляді. Маслосоюз створював школи, торговельні точки, мав дуже серйозне політичне майбутнє. Лідери цього Маслосоюзу переїхали в Канаду і там започаткували подібну систему заготівлі…
Якщо забрати усі етапи отримання документів, дозволів,– скільки реально дрібні фермери зможуть отримувати допомоги від держави, якщо захочуть займатися тваринництвом, садівництвом, рослинництвом?
Залежить від кількості землі, яку вони мають. З 1 га, приміром, можна отримати мінімум 50 тис. грн доходу… На 1 га, за умов інтенсивного ведення господарства, можна тримати дві корови. Якщо корова дає 5 тис. літрів молока, дохід в межах 100 тис. грн. Чистий прибуток можна вирахувати…
Держава допоможе придбати цих домашніх тварин?
Господарства Академії реалізують селянським господарствам і теличок, і корів, і свиней… Там, де знаходяться наші господарства, люди купують поросят, телят і тримають велике поголів’я. Є такі наші господарства, де кількість корів є такою, як у цілому районі. Там, де є концентрація молочного поголів’я, ми допомагаємо. Де є фермери, і населення завжди було багате.
За Вашими прогнозами, коли реально можна чекати на реалізацію зазначених планів?
Ще тільки розробляється такий законопроєкт. Є побоювання щодо позиції олігархічних груп у Верховній Раді, які не зацікавлені в його прийнятті через те, якщо селяни розпочнуть займатися своїм виробництвом, це буде реальна конкуренція. Натомість хто представляє малий чи середній бізнес? Хто їх буде захищати? Прийшов час утворювати асоціації, які б захищали дрібних і середніх виробників, навчали, підтримували. Є багато нюансів у городництві, садівництві, багато сортів на ринку, має бути відповідне навчання і допомога. Малий і середній бізнес самотужки розвивається; якби йому трошки допомогти або хоча б не заважати, ми мали б дуже багато продукції. Має бути система заохочення. Така була у Радянському Союзі. Навіть за окупації німці у селах визначали кращих корів за надоями, кращого господаря, заохочували, робили ярмарки, виставки…
Академія буде надавати свої пропозиції, але ми не виконавча влада. Селян потрібно зацікавлювати.
Інтерв’ю з Першим віце-президентом НААН Михайлом Гладієм дивіться за посиланням:







.png)

