Новини

Президент Національної академії аграрних наук України Ярослав Гадзало на сесії Загальних зборів НААН виголосив доповідь "Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання". Пропонуємо вашій виступи з обговоренням доповіді від представників НААН.

Виклики, які на сьогоднішній день обумовлені воєнно-політичною та соціально-економічною ситуацією, є безпрецедентними та такими, що створюють комплексну кризу в соціально-економічній системі загалом та агропромисловому виробництві зокрема. Зміни в органічній структурі авансованого капіталу, суттєве підвищення витрат на здійснення логістичних процедур, зростання вартості ресурсів аграрного виробництва, монопсонічний та олігопсонічний характер конкурентної побудови цільових ринків збуту сільськогосподарської продукції, що призводить до штучного заниження закупівельних цін, спричинили суттєве зниження рівня економічної ефективності основної діяльності в ключовій для вітчизняного сільського господарства рослинницькій галузі, продукція якої є основою формування та реалізації експортного потенціалу національної економіки. Зазначені умови, обставини і виклики потребують пошуку системних та комплексних шляхів реагування на них та подолання кризових та посткризових явищ у процесі повоєнного відновлення. Всебічність, обґрунтованість і орієнтація на коректну, релевантну та доцільну ідентифікацію напрямів та шляхів подолання кризових явищ в агропромисловому виробництві є основою формування низки пов'язаних між собою та взаємодоповнюючих програм, алгоритмів та заходів виведення аграрної сфери національної економіки з системної кризи, в якій вона опинилася.

В представленій на сесії Загальних зборів Національної академії аграрних наук України 29 листопада 2023 р. доповіді президента Академії здійснено системне осмислення викликів зовнішнього середовища у їх співставленні з внутрішнім потенціалом суб'єктів аграрного бізнесу. В доповіді цілком слушно та обґрунтовано наголошено на необхідності здійснення низки заходів у всіх без винятку галузях, підгалузях та сферах функціонування вітчизняного агропромислового виробництва. В свою чергу, критичний аналіз визначених напрямів, окреслених шляхів та заходів свідчить про ретельно виконану роботу з формування дерева цілей загальної стратегії розвитку вітчизняного агропромислового виробництва в баченні Академії, а також прогнозування економічних, соціальних, екологічних та інших наслідків здійснення запропонованих змін.

Особливої уваги заслуговує цілком обґрунтована поточними обставинами спроба інваріантно підійти до питань збереження, реставрації та мобілізації ресурсного, виробничого та економічного потенціалу суб'єктів ключових галузей вітчизняного аграрного виробництва без ускладнення процесів конкурентного розвитку аграрного ринку, а отже без створення будь-яких дискримінаційних умов для всіх без винятку категорій сільськогосподарських товаровиробників. Вказане дозволить суттєво зменшити потребу в інвестиціях для фінансування оборотних засобів та використати доступні ресурси для реалізації програм відновлення та розвитку постраждалих від ведення бойових дій виробничих об'єктів товаровиробників.

Загалом представлена президентом НААН доповідь «Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання» демонструє цілісне, комплексне й системне бачення викликів та умов, класифікованих за ступенем негативного впливу на результати господарської діяльності, а також напрямів та шляхів нівелювання зазначених негативних проявів, деталізованих та конкретизованих до рівня, який є достатнім для системної практичної реалізації сільськогосподарськими товаровиробниками та органами управління агропромислового розвитку.

У своїй доповіді Ярослав Михайлович серед основних завдань, які постають перед вітчизняною аграрною наукою, звернув увагу на досягнення нашою країною цілей сталого розвитку в руслі проголошеного Європейським Союзом Зеленого Курсу. Цей курс передбачає крім політичних та організаційно-економічних змін також і еколого-технологічні зміни в аграрних технологіях. У зв’язку з цим хотів би звернути Вашу увагу на окремі проблеми, пов’язані з питаннями живлення та захисту сільськогосподарських культур і загалом – із застосуванням агрохімікатів у землеробстві.

Як відомо, екологічні та економічні ризики від застосування агрохімікатів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур є доволі високими. Тривале, а інколи й не обґрунтоване, використання мінеральних добрив та пестицидів може призвести до деградації ґрунту, втрати біорізноманіття, забруднення води, індукції стійкості шкідників і збудників хвороб рослин та несприятливого впливу на здоров’я людини серед багатьох інших негативних наслідків. Відмічені загрози можуть підсилитися кліматичними змінами на планеті. Саме усвідомлення цих загроз сприяло виникненню підвищеного попиту суспільства та регуляторних органів різних країн, особливо Європейського Союзу, на скорочення використання агрохімікатів у сільському господарстві і пошук альтернативних шляхів стабілізації аграрного виробництва. В Україні зазначена проблема значною мірою загострюється через активні військові дії, які супроводжуються здорожчанням добрив та пестицидів, що часто призводить до збитковості виробництва.

Щоб зберегти стійкість природних екосистем та агроекосистем, а також забезпечити підвищення врожайності сільськогосподарських культур для вирішення продовольчих проблем потрібні нові екологічно обґрунтовані заходи для сільськогосподарської практики. Не випадково серед науковців все частіше озвучуються ідеї нової, «свіжої» зеленої революції (можливо, біологічної революції), яка повинна базуватися на меншій кількості інтенсивних витрат і з меншим впливом на довкілля. При цьому є усвідомлення, що для підтримки функцій агроекосистем вирішальне значення має оптимізація функціонування угруповань мікроорганізмів у ґрунтах через їхню провідну роль у колообігу, утриманні та вивільненні основних поживних для рослин речовин.

Відома кожному ґрунтознавцю теза «ґрунт є динамічним живим ресурсом» сьогодні трансформується у концепцію «здоров’я ґрунту», яка визначає, що якість та здоров’я ґрунтів забезпечують стійкість сільського господарства, належний стан довкілля, здоров’я рослин, тварин і, як наслідок, здоров’я людини.

Серед реальних напрямів покращення здоров’я ґрунту і, відповідно, стану угруповань мікроорганізмів та перебігу біологічних процесів у ґрунтах сьогодні можна назвати декілька.

Насамперед, це використання мікроорганізмів, які сприяють росту рослин. Здоров’я ґрунту прямо пов’язане зі здоров’ям рослин. Вже кілька десятиліть у численних наукових центрах, у т.ч. й нашої Академії, проводяться активні дослідження мікроорганізмів, здатних до стимулювання росту і розвитку рослин, фіксації атмосферного азоту, солюбілізації фосфатів, продукування фітогормонів та інших метаболітів. Це сприяло розробленню біопрепаратів на їхній основі. Сучасні мікробні препарати принципово відрізняються від їх аналогів середини минулого століття за складом, технологіями виробництва і ефективністю. Сьогодні біологічні препарати все частіше розглядаються як екологічно обґрунтоване доповнення (а інколи й альтернатива) агрохімікатам з потенціалом вирішення двох глобальних проблем - продовольчої безпеки та екологічної стійкості.

Результати наших досліджень підтверджують висновки багатьох науковців, що використання ефективних мікробних препаратів може вважатися важливою стратегією сталого управління та зменшення екологічних проблем шляхом зменшення використання мінеральних добрив. При цьому, на відміну від висновків, які базуються на підходах заміщення (коли агрономічно цінні мікроорганізми розглядаються як пряма заміна мінеральним добривам), ми в своїх оцінках перспектив біопрепаратів приєднуємося до поглядів щодо ефективного поєднання мінерального і біологічного чинників удобрення сільськогосподарських культур як рішення, за якого обидва ресурси можуть синергічно взаємодіяти як для покращення живлення, так і забезпечення інших біологічних функцій, необхідних для гармонійного розвитку рослин. Це може бути особливо актуальним сьогодні для землеробства в Україні, зважаючи на стан економіки та вартість добрив, адже вплив мікробних препаратів на формування урожаю сільськогосподарських культур еквівалентний дії 30-60 кг/га мінерального азоту і не менше 20-40 кг/га фосфору залежно від сільськогосподарської культури та типу ґрунту.

По-друге, це біопестициди. Останнім часом для підсилення специфічної супресивності ґрунтів та біологічного контролю патогенів набуває поширення застосування цих біологічних засобів. Біологічний контроль забезпечує вивільнення біоактивних молекул за використання мікроорганізмів, здатних мінімізувати або призупиняти шкідливий вплив фітопатогенів. При цьому продукування таких метаболітів здійснюється локально, тобто у місці, де вони повинні діяти. Низку біопестицидів розроблено і в Україні.

Слід зазначити, що ринок продуктів на основі агрономічно цінних мікроорганізмів для оптимізації живлення та захисту сільськогосподарських культур сьогодні активно розвивається. Найбільші в аграрному бізнесі компанії вкладають значні кошти в біологічні рішення, роблячи ставку на мікроорганізми як інструмент майбутнього сільського господарства. BASF SE (Німеччина), EI DuPont de Nemours and Company (США), Bayer Crop Science (Німеччина) і Novozymes A/S (Данія), а також Verdesian Life Sciences, LLC (США) наразі входять до п'ятірки найбільших компаній, що займаються розробкою та виробництвом мікробних препаратів. Завдяки високому потенціалу ефективності біопрепаратів зроблено великі інвестиції у цей напрям біотехнології й іншими компаніями та організаціями.

По-третє, це технології біологічного компостування. Компостування відходів сільськогосподарського виробництва для отримання якісних органічних добрив має тисячолітню історію, проте сучасні технології пропонують суттєві зміни для оптимізації процесів. Вони відрізняються характером ферментації органічної речовини, використанням додаткових компонентів, тривалістю технологічних процесів, характеристиками вихідної продукції. Особливістю сучасних технологій компостування є також використання спеціально селекціонованих агрономічно корисних мікроорганізмів. Інтродуковані до компостованого субстрату мікроорганізми інтенсивно розвиваються та забезпечують покращення якісних показників компосту. При цьому в компості відбувається накопичення цінних в агрономічному відношенні мікробних метаболітів – фітогормонів, антибіотичних речовин та ін. Отримані таким чином біоорганічні добрива, збагачені корисною мікробіотою та біологічно активними сполуками, забезпечують рослини як поживними речовинами, так і факторами росту, що позитивно впливає на формування урожайності сільськогосподарських культур та якість продукції.

Потенціал для виготовлення біоорганічних добрив в Україні значний, зважаючи, наприклад, на величезні обсяги курячого посліду.

Зазначені розробки вже сьогодні впроваджуються в аграрне виробництво України і дозволяють суттєво економити кошти, проте їх сприйняття як частиною науковців, так і представниками виробництва потребує зміни традиційних поглядів на продукційний процес сільськогосподарських культур.

Галузь, у якій ми, науковці-аграрії працюємо, є особливою для економіки нашої Держави. Нашим вченим є чим пишатися, але у зв'язку з порушенням стабільності через воєнний стан виконання наукових завдань і впровадження результатів повстають завдання більшої ваги. Зокрема, необхідно налагодити функціонування дослідних полів установ, дослідних станцій і господарств. Потрібні заходи, спрямовані на убезпечення нормальної роботи механізмів та обладнання, оновлення парку дослідницьких лабораторій, без яких неможливо працювати на світовому рівні.

У звітній доповіді до Загальних зборів Національної академії аграрних наук України президент НААН Ярослав Михайлович Гадзало наголосив на необхідності реалізації сил усіх наукових установ і працівників дослідних господарств. Без комплексного, системного підходу в реалізації Програми дій у наступні роки неможливо втриматися на тому рівні, якого досягли науковці Академії.

Розвинута селекція всіх необхідних для людства культур, налагоджене насінництво не можуть стояти на місці, без нових напрямів досліджень на потребу бізнесу та споживачів сільськогосподарської продукції.

На мій погляд, базуючись на досягненнях генетики, біотехнології, з використанням наявних генетичних ресурсів рослин, ми в змозі значно покращити якість аграрної продукції. Напрацювання такого роду є, зокрема, створено ряд ліній та сортів ячменю ярого (Віолет, Шедевр, Аміл, Явір, Орлан, Обрій, Рондо) для функціонального харчування. Особливу увагу приділено створенню голозерного ячменю з кольоровим зерном та зміненим складом крохмалю. 

Значна увага приділяється селекції пшениці озимої м'якої типу ваксі з підвищеною здатністю до перезимівлі та посухостійкістю. Створені нові сорти пшениці ярої твердої типу полба, розгорнута схема селекції типу спельта.

Створені та впроваджуються у виробництво нові гібриди соняшнику зі зміненим складом жирних кислот, а саме з високим вмістом олеїнової кислоти (Ореол, Кадет, Яскравий); кондитерського напряму використання (Гудвін, Космос, Насолода). Отримані новації дозволяють значно покращити харчові якості продуктів споживання в Україні. Науковцями Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва НААН також розроблено селекційну технологію створення ліній соняшнику з різним складом ізомерів токоферолів (?, ?, ?, ?), які значно покращують якість олії та продуктів, виготовлених на основі такої олії.

Успішно завершено створення нових посухостійких сортів гороху з високим вмістом білка та смаковими якостями крупи (Гайдук). Усі перелічені напрями селекційної роботи мають результат і будуть спрямовані на виробництво органічної продукції для здорового харчування.

У звіті президента НААН наголошено на необхідності збереження ланцюга постачання кормів для тваринництва. Наше завдання полягає у створенні гібридів кукурудзи та сортів бобових культур для виробництва високоякісних кормів для усіх груп тварин. Науковцями Інституту рослинництва імені В.Я. Юр'єва НААН продовжено плідну роботу зі створення гібридів кукурудзи (Доля, Елітнянський), які придатні для виготовлення високоякісних силосу, корнажу тощо, а також високобілкових сортів гороху (Оплот), сої  (Різдвяна, Райдуга), високоврожайних сортів тритикале озимого (Раритет, Ярослава); проса зернокормового амілопектинового типу (Альтернативне).

Позитивно оцінюючи звітну доповідь президента НААН, схвалюю основні положення Програми дій установ НААН на наступний період у виконанні науково-технічних завдань.

Доповідь надає розгорнутий аналіз стану справ в АПК, як у виробничій площині, так і в сенсі її наукового забезпечення та соціальних наслідків.

Майже усі проаналізовані проблеми в тій чи іншій мірі притаманні галузі виноградарства і виноробства.

Зменшення площ та зниження обсягів виробництва винограду мають в своїй основі не лише окупацію та воєнний стан, але й відомі раніше проблеми, в тому числі наслідки реалізації сценаріїв кліматичних змін (посуха), стагнація ринку, зниження платоспроможності населення та ін. У 2022 році (за винятком окупованих територій) площа насаджень винограду в Україні становить лише 30,2 тис. га, в тому числі у плодоносному віці – 29,0 тис. га. В той же час ще у 2020 році площа плодоносних насаджень становила 39,1 тис. га. В Одеські області розташовано 2/3 насаджень – за даними 2022 року 20,7 тис. га (у 2020 році – 23,7 тис. га). У 2022 році вироблено 257,88 тис т винограду за врожайності 89 ц/га порівняно із 280,96 тис. т за врожайності 76 ц/га у 2020 році. Таким чином, навіть за зменшення площ насаджень рівні обсягів виробництва та продуктивності знаходяться в межах щорічних коливань, які залежать переважно від погодних умов року та фітосанітарної ситуації на виноградниках. Тобто зменшення показників лише певною мірою можна пояснити безпосередньою втратою площ виноградників на окупованих територіях, зменшення площ в Одеській області свідчить про інші чинники, опосередковано пов’язані з війною та зі збереженням тенденції до зменшення площ, що спостерігалося в довоєнні часи та є наслідком загальної кризи галузі.

В цих умовах основним завданням виноградарської науки лишається збільшення потенціалу продуктивності сортів та рівня їхньої якості, а також адаптивності до абіотичних і біотичних умов довкілля.

Різнопланові дослідження Національного наукового центру «Інститут винограду і вина імені В.Є. Таїрова» в галузі виноградарства і виноробства спрямовані на покращення економічної ситуації, технологічного підгрунтя та є відповіддю на сучасні виклики кліматичних змін та ринків.

З напряму селекції та генетики винограду селекціонерам Національного наукового центру «Інститут винограду і вина імені В.Є. Таїрова» вдалося поліпшити сортимент технічних сортів винограду в двох напрямах: створити стійкі оригінальні сорти і сорти-аналоги (останні широко відомі в Україні, насамперед, сорти Одеський чорний та Сухолиманський білий). Виновиробництву рекомендовано спектр нових технічних сортів (із темним забарвленням ягоди – Одеський жемчуг, Чарівний, Рубін таїровський, із світлим забарвленням ягоди – Загрей, Ароматний та інші).

Всього селекціонерами інституту виведено понад 130 столових і технічних сортів винограду, з яких 36 внесено до Державного реєстру сортів рослин України. Отримано 39 патентів на сорти рослин та 51– на винаходи і корисні моделі, а також на три ознакові колекції.

Результатом  роботи селекціонерів винограду в Україні стали площі промислових виноградників, закладені вітчизняними сортами, яких наразі близько 13-15 % в залежності від регіону, що є непоганим результатом з огляду на консервативність галузі стосовно класичного сортименту сортів технічного напряму використання. Увага малих виноградарів і виноробів до  автохтонних сортів та сортів вітчизняної селекції дає можливість сподіватися на збільшення цього показника найближчим часом.

Науковцями Національного наукового центру «Інститут винограду і вина імені В.Є. Таїрова» наразі вперше розроблено регіональні сортименти для Одеської, Закарпатської та Запорізької областей на основі оцінки стійкості до біотичних і абіотичних факторів та оцінки стабільності продуктивності нових сортів селекції Національного наукового центру «Інститут винограду і вина імені В.Є. Таїрова» столового і технічного напрямку використання та регіональної оцінки інтродукованих клонів селекції Італії, Австрії, Німеччини, Франції.

Ще одним аспектом селекційно-генетичного напряму є збереження вітчизняного національного надбання – банку генетичних ресурсів рослин, що стосовно культури винограду відбувається через ампелографічні колекції, ознакові колекції, банки клонів та гібридний фонд.

Екологічні проблеми галузі, як і для більшості інших культур, не обмежуються проблемою компенсації впливу кліматичних змін та протидії забрудненню довкілля залишками галузі виноградарства та виноробства. З зазначеного напряму головними важелями впливу залишаються селекція (використання сортів-аналогів, клонів сортів із різними строками достигання тощо) та моделювання продуктивності винограду в умовах реалізації сценаріїв кліматичних змін до 2050 року, яке проводиться в Національному науковому центрі «Інститут винограду і вина імені В.Є. Таїрова». В останні три роки науковцями розпочато дослідження моделювання формування якості врожаю, що є загальносвітовою науковою проблемою та для виноградарства визначає можливість регулювання кислотності та цукристості ягід у виноробстві, зокрема, було розроблено методику оцінки впливу погодно-кліматичних умов на формування якості врожаю винограду. 

Як зазначається у доповіді, одним із викликів сьогодення є значні екологічні проблеми, спричинені війною, через викид великої кількості шкідливих речовин в атмосферу, ґрунт та водні об'єкти. На жаль, негативні екологічні наслідки мають довгостроковий характер і потребуватимуть дієвих заходів для їх подолання. Для виноградарства подібна рекультивація буде вимагати закладання нових насаджень поза межами традиційної зони виноградарства (в разі виявлення площ, які уникнули зазначеного вище забруднення).

Доповідь фокусується також на необхідності переходу до адаптивно-ландшафтних систем землеробства, які є наступним етапом ландшафтно-екологічної деталізації і господарсько-економічної адаптації зональних систем землеробства,  використання меліорації та зрошення. 

У виноградарстві вирішення цієї проблеми можливе за використання  технологічних розробок Національного наукового центру «Інститут винограду і вина імені В.Є. Таїрова», орієнтованих  на невеликі виноградарські господарства, які за чисельністю домінують у галузі. Це, наприклад, розроблення засобів механізації для виноградарства, які сьогодні є дуже різноманітними (від механізації обрізування лози до збору врожаю), проте у ціновому відношенні не завжди доступними для виробників. Тож виробникам пропонується оптимізоване технічне забезпечення на базі модернізованої вітчизняної техніки з частковим залученням імпортних знарядь, прикладом якого є розроблена для обробітку ґрунту на виноградниках параболічна скоба, що покращує стан ґрунту на 3-4 роки і сприяє накопиченню повітряної вологи. 

Як і стосовно технологій виноградарства, так і стосовно технологій виноробства Національний науковий центр «Інститут винограду і вина імені В.Є. Таїрова» орієнтується на потреби виробника. Загальновизнаним європейським і світовим трендом виноробства і винного туризму є продукція, яка забезпечується автохтонними (аборигенними) сортами. Оскільки історично склалося так, що Україна не має власних автохтонних сортів, вона мусить спиратися на сорти власної селекції. Широко відомий сорт Одеський чорний забезпечує створення вин від сухих (Таїровське червоне) до лікерних (Таїровське соборне – кагор). Знайшли своє місце у виноробстві форми та сорти Одеський жемчуг, Чарівний, Рубін таїровський, Загрей, Ароматний, особливо щодо виробництва білих та рожевих вин.

Масштабність та різноплановість досліджень з напряму виноградарство і виноробство значною мірою обмежується недофінансуванням науки, наслідками якого є як зменшення обсягів досліджень, які вже ведуться, так і відсутність можливості опанування нових напрямів, насамперед в галузі молекулярної генетики, фізіології та біохімії винограду. Занепад галузі в цілому та виноградного розсадництва зокрема не дає можливості заробити ці кошти самотужки.

Незважаючи на це європейська орієнтація України є чинником активізації інноваційних досліджень з багатьох напрямів. Так, науковці інституту беруть участь в проєкті ЕС «Інституційна та політична реформа дрібномасштабного сільського господарства в Україні» (IPRSA) (вирішення питань виноградарського зонування та Реєстру виноградарства і вина). 

Відновлення членства України в OIV дало можливість науковцям інституту безпосередньо спілкуватися з тими, хто визначає сучасні наукові тренди в комісіях 1 (Viticulture - Виноградарство) та 2 (Oenology - Енологія).

Це співробітництво та методичні напрацювання OIV в галузі використання мас-спектометрії ізотопних співвідношень дають добру перспективу Україні та її науковцям протидіяти фальсифікації вина і ряду інших продуктів, а також визначати походження винопродукції відповідно до законодавства країн ЄС та Закону України про виноград та продукцію виноградарства і виноробства, який зараз розробляється за участі Національного наукового центру «Інститут винограду і вина імені В.Є. Таїрова».

Ми підтримуємо основні положення доповіді Президента НААН академіка НААН Гадзала Я.М. на сесії Загальних зборів НААН «Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання»

В доповіді визначено шляхи розвитку рослинництва, тваринництва, землеробства, напрями відтворення родючості ґрунтів та 

регулювання земельних відносин. Розкрито соціально-демографічні проблеми сільських територій, запропоновано шляхи їх відродження.

Запропоновано пріоритетні напрями наукового забезпечення сільського господарства в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення аграрного сектору економіки на засадах інноваційності і сталості.

Ряд проблемних питань.

Роль грунтових ресурсів в подальшому розвитку сільського господарства

Стале використання землі: продовольча безпека починається з ґрунту, що свідчить про необхідність активізації дій щодо сталого управління ґрунтами для гарантування  національної та глобальної продовольчої безпеки.

Україна має унікальний ґрунтовий покрив – близько 60% її площі зайнято чорноземами, які за своїми характеристиками поверхневого шару, властивостями, потенціалом родючості не мають собі рівних. У той же час, потенціал родючості ґрунтів реалізується на 60-70% і основна причина це дефіцит вологи і деградація ґрунтів. Врожаї останніх років – це переважно результат вичерпування природної родючості і, як результат, збіднення потенційної її частини. Зберігати і надалі такий підхід до родючості ґрунтів неприпустимо, це призведе до подальшого загострення проблеми.

Деградація ґрунтів характерна для країн з високим рівнем інтенсифікації землеробства. Вона негативно впливає на продовольчу безпеку, стан довкілля та розвиток сільського господарства і проявляється в дегуміфікації (на 20-30%), знеструктуренні, переущільненні, забрудненні, вторинному засоленні та осолонцюванні, ерозійних процесах, дефіцитному балансі поживних речовин, що значно погіршує властивості ґрунтів і знижує продуктивність (від 10-20% до 30-50% і більше).

Загальна площа деградованих ґрунтів в Україні – близько 10-12 млн га, що становить майже 20% від площі земель сільськогосподарського використання. За розрахунками Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» збитки від недобору урожаю сільськогосподарських культур становлять більше 40 млрд грн щорічно.

Головні причини деградації земель – недооцінка реальної загрози деградаційних процесів, незбалансоване і науково необґрунтоване землекористування, призупинення, фактично з 1991 року, дії державних і обласних програм охорони земель, відсутність ефективних механізмів виконання законів про охорону земель, не гармонізований з європейським моніторинг ґрунтів. 

Значної шкоди ґрунтовим ресурсам завдала військова агресія російської федерації. В умовах воєнного стану ґрунтові ресурси зазнають масштабної руйнації, погіршення якості, поширення деградації – механічної, фізичної, хімічної, фізико-хімічної і біологічної, забруднення та засмічення.

Під впливом воєнних дій знаходяться більше 15 млн га земель і за розрахунками фахівців Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» збитки оцінюються в 34,4 млрд доларів.

Управління ґрунтовими ресурсами на сучасному етапі потребує організації Державної служби охорони ґрунтів, розроблення та ухвалення Державної програми використання та охорони земель, наукового забезпечення розроблення Комплексних програм відновлення країни, області, територіальної громади та їх супроводу. 

Вважаємо, що проблеми охорони земель повинні одержати більш високий статус, ніж вони мають сьогодні.

Пріоритетними напрямами охорони і раціонального використання земель є призупинення зменшення вмісту гумусу, досягнення його бездефіцитного балансу, скорочення викидів СО2 з ґрунту, збагачення ґрунтів поживними речовинами, захист від ерозії, рекультивація земель, порушених воєнними діями, систематичний моніторинг, активне використання його результатів під час прийняття управлінських рішень.

Європейський вибір України, майбутнє приєднання до ЄС вимагає поступового переведення землекористування країни на шлях сталого розвитку і активного впровадження принципів «Європейської ґрунтової політики».

Пропозиції до проєкту постанови Загальних зборів НААН «Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання»:

• Розробити Державну цільову програму використання та охорони земель, доопрацювати Стратегію розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні на період до 2030 року в частині відновлення та використання земельних ресурсів.
• Провести інвентаризацію та відновлення забруднених ґрунтів, які становлять ризик для здоров’я людини та навколишнього середовища.
• Вжити заходів з відновлення деградованих ґрунтів, запобігання ерозії ґрунтів, впровадження норм та правил щодо консервації ґрунтів в рамках обласних, регіональних програм використання земель та місцевих громад.
• Удосконалити національну нормативну базу щодо забруднення ґрунтів, методів обстеження і пробовідбирання ґрунтів, безпечності та якості добрив та ґрунтополіпшувачів за їхнього використання з подальшою гармонізацією з технічним законодавством ЄС.
• Забезпечити науковий супровід комплексних програм відновлення земельних ресурсів на рівні держави, області та територіальної громади.

Оцінюючи загалом доповідь президента НААН Ярослава Гадзала, слід зазначити, що в ній зроблено детальний аналіз розвитку рослинництва, тваринництва, земельних відносин, соціальних проблем на селі, зайнятості населення та відродження сільських територій, що дає багато цінного матеріалу для роздумів. 

Як зазначає президент Академії, практично не діє Закон України «Про племінну справу у тваринництві», зокрема, в частині функціонування Загальнодержавної програми селекції у тваринництві та контролю за веденням племінної справи в країні, а тому масштаби імпорту селекційного матеріалу набули критичного значення і становлять у молочному скотарстві (сперма, плідники) 90%. Існуюча система селекції у тваринництві за основними параметрами (система збору інформації, система випробування та методологія оцінки племінної цінності тварин, ведення обліку продуктивності тварин тощо) не відповідає сучасним стандартам країн ЄС.

Концептуальне бачення Академією розвитку галузі тваринництва на десятирічну перспективу полягає у пріоритетному розвитку великих інвестиційно привабливих промислових підприємств, які можуть забезпечити умови для досягнення високої продуктивності тварин і конкурентоспроможності виробництва. Разом з тим, зважаючи на те, що особисті селянські господарства ще довгий час будуть відігравати важливу роль, необхідно подовження і посилення державного стимулювання ведення тваринництва у фермерських та особистих селянських господарствах. 

Виникають питання щодо кормової бази – пасовищ, сінокосів виробництва кормів (сіна, силосу тощо). 2020 року Україна посідала третє місце в світі за рівнем розораності земель після Бангладеш та Данії з відсотком розораності 56,8% площі країни, а у деяких областях 70% і більше, без урахування тих земель, які використовуються не зовсім законно, тоді як середній показник у країнах ЄС – 30-35%.  Для порівняння: у Франції розорано 36% угідь, у Великій Британії – 18,5%, у США– 20%.

Розвиток сільських територій, підприємництва на селі, а не видача довідок, має бути обов’язком об’єднаних територіальних громад при рівні їх зарплат, які значно більші порівняно з вченими в Україні, а ми повинні за їх запитами допомагати за наявності відповідного фінансування. 

За даними прес-служби Одеської ОВА завдяки великому ресурсному потенціалу природної родючості чорноземів Україна посідає провідні позиції у світовому експорті зернових культур і соняшнику. Разом з тим, в Україні упродовж останніх років домінувала незбалансована дефіцитна система землеробства з поступовим збідненням ґрунтово-ресурсного потенціалу та погіршенням екологічного стану ґрунтів. Як наслідок, ґрунти втратили значну частину гумусу, найродючіші у світі чорноземи перетворилися на ґрунти з середнім рівнем родючості та продовжують погіршуватися. Зберігати й надалі такий підхід до родючості неприпустимо, бо це призведе до подальшого загострення проблеми! 

Станом на червень 2021 р. малий та середній бізнес забезпечував 70% усіх робочих місць у світі, а його частка у світовому ВВП становить 50%. В Україні цей показник становить не більше 13%. Проте саме малий бізнес виключно важливий для сталої економіки і особливо для розвитку села. На мою думку, доцільно йти шляхом створення асоціацій виробників того чи іншого виду продукції, який передбачає окремий розвиток без об’єднання матеріальних і фінансових ресурсів.

Порушені питання потребують всебічного вивчення, аналізу, створення пілотних проєктів, які можна запроваджувати в життя і провідна роль має бути за науковцями нашої Академії, в яких є великий досвід та потенціал.

На сучасному етапі розвитку нашої цивілізації світові валові збори зерна сягають до 2,8 млрд тонн. Утім, практично всі земельні ресурси Землі вичерпано і продовжується зменшення сільськогосподарських угідь за рахунок урбанізації територій та деградації ґрунтів. Це свідчить про те, що забезпечення людства продовольством можливе головним чином за рахунок підвищення врожайності сільськогосподарських культур, і в першу чергу, зернових - основного джерела харчових продуктів. На сьогодні найбільш ефективними напрямами вирішення цієї проблеми є: інноваційні генетико-селекційні розробки; суперсучасні агротехнології; оптимізація розміщення сільськогосподарських культур та спеціалізація виробництва.

Сучасні виклики аграрному виробництву, пов’язані зі зміною клімату, переформатували пріоритети серед найбільш поширених зернових і технічних культур в Україні за рахунок виходу на лідерські позиції кукурудзи, соняшника, ріпаку, сої тощо. Це, в свою чергу, зумовило необхідність перегляду селекційних програм у напрямі створення сортів і гібридів різних сільськогосподарських культур, найбільш адаптованих до умов конкретних зон, що дає можливість подальшого зростання врожайності і валових зборів. Сучасна селекція сортів і гібридів, пристосованих до несприятливих континентальних умов України, з огляду на постійні зміни клімату та збільшення потреб у фуражному та продовольчому зерні, повинна базуватись на глибокій оцінці адаптивних характеристик нових форм, виходячи з детального аналізу їх норми реакції на зміни умов вирощування та стійкості до стресових погодних факторів. Необхідне широке впровадження у виробництво стресостійких та високопластичних форм, адаптованих до різних кліматичних умов країни.

Важливим аспектом повноцінного використання потенціалу сільського господарства в Україні є наявність повного циклу виробництва: насіння, зерно, переробка, споживання, експорт. Утім, як зазначено у доповіді президента НААН, відкритість ринку насіння України та приєднання до насіннєвих схем Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) посилює  конкуренцію та створює нерівні умови для впровадження селекційних наробок вітчизняних компаній, зокрема установ НААН. Надання дозволу насінницьким іноземним фірмам використання зразків без реєстрації призведе до звуження та можливої втрати сегменту ринку вітчизняними компаніями. Окрім зростання тарифів на послуги служб з контролю насінництва значна проблема постає стосовно оплати реєстрації селекційних об’єктів, яка згідно з вимогами Українського інституту експертизи сортів рослин за період війни вже збільшувалась два рази. Це призводить до розповсюдження неліцензійного вирощування, контрафактного та сфальсифікованого насіння, через що страждають усі учасники ринку та товаровиробники внаслідок недоотримання як врожаю, так і запланованого прибутку. Аналіз реєстру виробників показує, що планові показники виробництва насіння не покривають й половини потреби його в країні. Важливо наголосити, що саме вітчизняна селекція, яка функціонує у конкретних природно-кліматичних умовах найбільше відповідає вимогам виробництва в Україні та укріплює продовольчу безпеку країни. Якщо у найближчий час не вирішити проблеми підтримки вітчизняного насінництва, ми втратимо вітчизняну селекцію та в решті-решт постане питання й продовольчої безпеки.

Уже сьогодні треба думати про розбудову країни після війни, складати плани, намічати напрямки. Непроста ситуація дає нам можливість по-новому подивитись на сільське господарство, розвинути нові сучасні напрямки, зокрема, СО2-нейтральну і відновлювану біоенергетику. Відомо, що площі під сільськогосподарськими культурами поглинають вуглецю часто більше за лісові насадження. Необхідно розвивати органічне землеробство, еколого-захисні системи збереження ґрунту, де це можливо, використовувати сидерати, забезпечувати моніторинг родючості землі. Використовувати у роботі ІТ-технології, які, на жаль, у нас не на належному рівні, створювати інтернет-ресурси, опановувати різні дівайси, розробляти спеціальні програми з технології вирощування культур. Як добрий приклад опанування інновацій є використання для обробки полів дронів, що забезпечує зменшення об’ємів препаратів, які вносяться, та зменшує втрати від технологічних колій. 

Актуальною проблемою є демографічна. Уже сьогодні гостро постає питання кадрів молодих науковців та аспірантів, яке нависає над деякими науковими колективами. Гострими також є проблеми керівництва аспірантами (оплату за яке з нового року скасовано), рівень забезпеченості сучасним  обладнанням, міжнародні зв’язки з різними установами, можливість стажування, тощо. 

Утім, я впевнений, що колективу Академії під силу розв’язати усі кризові моменти та разом з країною перемогти нашого сакрального ворога, здійснити відбудову всього, що було зруйновано. Як сказав відомий політик «Успіх — це ще не крапка, невдача — це ще не кінець: єдине, що має значення, — це мужність продовжувати боротьбу».

Сучасне сільське господарство України стоїть перед низкою викликів, які визначають його подальший розвиток та впливають на економічну стійкість країни загалом. Одним з головних викликів є збройна агресія рф проти України. Військові дії призвели до значних змін у структурі сільськогосподарського виробництва, масового переміщення населення, знищення та пошкодження сільськогосподарської інфраструктури, обмежених можливостей у логістичному забезпеченні експорту вітчизняної агропродукції, помітного негативного впливу на всі складові довкілля. За таких обставин нагальною необхідністю є розроблення і впровадження новітніх технологічних, економічних, правових та політичних рішень, які дозволять зменшити вразливість сільського господарства та повернутися до реалізації Цілей сталого розвитку, зокрема забезпечення продовольчої безпеки.

Разом з тим, ці й інші виклики створюють можливості для перетворень та покращень у сільському господарстві. Однією з ключових стратегій подолання викликів для сільського господарства, на чому зроблено акцент у доповіді президента НААН академіка НААН Ярослава Гадзала «Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання» на засіданні Загальних зборів НААН 29 листопада 2023 року, є активна співпраця між владою, наукою та практикою. Важливо створити сприятливе середовище для обміну інформацією і дослідницькими здобутками, сприяти впровадженню інновацій, а також розвивати аграрну освіту та науку, які мають забезпечувати супровід аграрного виробництва упродовж періоду воєнного стану та повоєнний час.

Виступ президента НААН Ярослава Гадзала чітко висвітлює важливі аспекти, що впливають на сферу сільського господарства в контексті глобальних змін. Зокрема, зміни у розвитку рослинництва і тваринництва у контексті причинно-наслідкових зв’язків, підтверджуються відповідними статистичними даними та окресленням концептуальних підходів до подолання проблем. Також простежено вплив різних чинників на землекористування і земельні відносини, інвестиційне та матеріально-технічне забезпечення, розвиток зовнішньої торгівлі. Значна увага приділена важливому питанню з аналізування соціальних проблем, зайнятості населення та відродження сільських територій. Результати досліджень, спрямованих на розв’язання означених проблем, у доповіді представлено у вигляді реферативного огляду.  

У доповіді також чітко визначено ключову роль науково-технологічного супроводу та впровадження новітніх технологій у подальшому розвитку сільського господарства, зокрема й за вступу України до Європейського Союзу. Власне, широка дискусія серед експертів і виробників щодо формування й механізмів реалізації Спільної аграрної політики ЄС слугує важливим прикладом, як наука може впливати та бути вплетена в розвиток галузі. Зазначення відповідних міжнародних ініціатив і науково-технічної допомоги підкреслює важливість науки та інновацій для модернізації агропродовольчих систем у найближчий період.

Важливо, що у доповіді визнаються внутрішні проблеми аграрної науки в Україні, зокрема, недофінансування. Президентом Академії вірно вказано на те, що накопичувальний характер недофінансування протягом багатьох років призвів до певних втрат кадрового та ресурсного потенціалу. 

Разом з тим, за таких умов колективи наукових установ виконували завдання 43 програм наукових досліджень, які узгоджуються з наявними у світовій науці пріоритетами розвитку, зокрема, збереження та раціональне використання генетичних ресурсів рослин і тварин; біотехнологія, генетика та селекція; якість і безпечність продукції; біобезпека та біозахист у ветеринарній медицині; біоенергетичні культури; органічне виробництво сільськогосподарської продукції; міжнародна інтеграція агропродуктового сектора економіки тощо.

Спрямованість досліджень на розв’язання цих проблем, розуміння та визначення пріоритетних напрямів, аналіз наукового забезпечення розвитку сільського господарства достатньо висвітлені у доповіді. 

Спонукання державних інституцій до прийняття рішень для ефективного функціонування АПК на основі науково-практичних рекомендацій та проєктів документів, розроблених вченими НААН, має стати важливим кроком для розв’язання накопичених проблем у сільському господарстві.

Окремий акцент в доповіді робиться на зв'язку між сільським господарством та глобальними ініціативами сталого розвитку. Уваги науковців потребує, зокрема, необхідність активізації досліджень і розробок щодо адаптації до нових викликів, зокрема й до принципів та положень Спільної аграрної політики Євросоюзу та політики Європейського Зеленого Курсу. Також важливий аспект виступу президента НААН – звернення до вчених щодо необхідності адекватного реагування на природно-кліматичні зміни, які впливають на умови сільського господарства, врахування екологічних аспектів, відновлення та збереження родючості ґрунтів, раціонального землекористування та удосконалення земельних відносин як важливих завдань для галузі.

Заклик до мобілізації зусиль аграрної науки, особливо у контексті діяльності установ НААН, підкреслює важливість досліджень і розробок у розв'язанні сучасних викликів та впливу Академії як координаційного центру на прийняття важливих державних рішень. 

Загалом доповідь президента НААН містить збалансований аналіз стану сільського господарства України, результати наукових досліджень та розробок вчених наукових установ НААН, конструктивні пропозиції щодо подолання складних проблем у сільському господарстві України та заслуговує схвальної оцінки.

В умовах сучасного розвитку сільського господарства нагальними є питання про подолання глобальних змін клімату, боротьби за ресурси і військового протистояння як основи українського перспективного формування для освоєння інновацій майбутнього безпечного ведення сільськогосподарської діяльності. 

Ці питання обґрунтовано висвітлені у доповіді президента НААН академіка НААН Ярослава Гадзала «Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання» на засіданні Загальних зборів НААН 29 листопада 2023 року із потенціалом розвитку науки та впровадження у виробництво прогресивних досягнень. Характерною  ознакою є аналіз динаміки основних показників і створення нової Концепції вітчизняного сільського господарства за воєнного стану і післявоєнного розвитку, що вказано як пріоритет науково обґрунтованого супроводу аграрної сфери України. Важливим є висвітлення показників наукового забезпечення продовольчої безпеки із збалансованим використанням і управлінням природними ресурсами. Надзвичайно важливими є обґрунтовані наукові положення щодо збереження та раціонального використання генофонду сільськогосподарських культур за нового стану екосистем і досягнень біотехнології, генетики, вітчизняної селекції і фітосанітарної безпеки ведення рослинництва. 

В доповіді визначені завдання, принципи і пріоритети щодо наукового забезпечення розвитку вітчизняного аграрного сектору, адаптування його до європейської спільної аграрної політики за нових кліматичних проблем і глобальних процесів. Особливу увагу приділено пріоритетним напрямам охорони і раціонального використання земель із призупиненням зменшення вмісту гумусу, захисту від ерозії та негативного впливу війни із подальшою раціоналізацією землекористування та забезпечення високої продуктивності усіх форм ведення господарств. 

Важливими є також показники щодо ролі держави в подальшому ефективному функціюванні АПК за перетворень, які зумовлені російською агресією, та акцент уваги на прискорення євроінтеграційних процесів для розвитку України. Визначено стратегічні завдання аграрної науки із здійсненням повоєнної модернізації із стратегічними принципами спільної аграрної політики ЄС.

В цілому результати, що висвітлені в доповіді на сесії Загальних зборів НААН президентом Ярославом Гадзало, оцінюю позитивно і дані матеріали сприятимуть науково обґрунтованому функціюванню агросектору із врахуванням реальних потреб АПК. 

Матеріали доповіді президента НААН академіка НААН Ярослава Гадзала «Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання» на засіданні Загальних зборів НААН 29 листопада 2023 року містять детальний аналіз ролі сільського господарства в забезпеченні продовольчої безпеки держави. Значна увага приділена розвитку рослинництва, землекористування, зовнішньої торгівлі, зайнятості населення та відродження сільських територій. Визначені пріоритетні напрями і ефективність наукового забезпечення розвитку сільського господарства, роль держави.

Хочемо детальніше зупинитись на характеристиці стану та розвитку тваринництва, яким доповідач приділив достатньо уваги. Відзначено, що в галузі тваринництва формується 30-50% валового виробництва. Проте впродовж останніх років намітилась тенденція до скорочення чисельності поголів’я всіх видів сільськогосподарських тварин.  

Воєнні дії прискорили цей процес, що зумовило скорочення вітчизняного виробництва продукції тваринництва. Так, великої рогатої худоби налічує 2,6 млн голів, корів - 10,3 млн,  свиней - 4,9 млн, овець і кіз - 1,8 млн голів.

Втрачено збалансованість виробництва і, відповідно, споживання м’яса різних видів тварин, превалює виробництво м’яса птиці, яке сягає 61 %. Втрачено багато вітчизняних порід і така тенденція наростає.

Необхідно відмітити, що вказана проблема була у постійному полі зору Президії НААН.

За браком часу в доповіді приділено недостатньо уваги публічному управлінню та адмініструванню, особливо в галузі ветеринарної медицини. Хоча ці питання  часто розглядалися  на засіданнях Бюро та Президії НААН. Це сфера пов’язана з вирішенням стратегічних завдань державних органів, установ, підприємств і організацій, а також у галузі сільського господарства та держави в цілому.

Паралельно ставилися та вирішувалися два нерозривно пов’язані питання: наукове ветеринарне забезпечення розвитку тваринництва і заміна імпортних препаратів вітчизняними. В результаті кропіткої наукової роботи вдалося повністю відмовитися від імпортних препаратів у боротьбі з туберкульозом, лейкозом, бруцельозом, сибіркою та іншими хворобами.

Все це сприяло втіленню принципу «публічної влади» і мало вплив на населення України. Тобто шляхом державного управління, завдяки використанню затверджених державних інструкцій з профілактики та боротьби з туберкульозом, лейкозом та ін. організовувалося публічне адміністрування з метою здійснення публічно-сервісної послуги суспільству.

Аналізуючи доповідь президента НААН академіка НААН Я.М. Гадзала «Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання» на засіданні Загальних зборів НААН 29 листопада 2023 року, слід зазначити, що вона присвячена важливій проблемі економіки України в умовах воєнного стану і післявоєнний період. Зокрема, визначено стратегічні завдання НААН в контексті наукового забезпечення Продовольчої безпеки як ключової складової Національної безпеки держави.

Повоєнна розбудова нашої держави та реалізація зовнішньополітичного курсу щодо вступу в ЄС може бути досягнута лише на основі використання сучасних досягнень науки.

Особлива увага в доповіді президента НААН приділяється стратегії національного розвитку тваринництва. Зокрема, необхідності прийняття на рівні РНБО державної цільової програми розвитку тваринництва на період до 2033 року.

Актуальним завданням для подальшого розвитку тваринницької галузі в умовах воєнного стану і післявоєнний період в доповіді є вирішення проблеми біологічної безпеки та біологічного захисту, спрямованої на моніторинг і аналіз біоризиків, пов’язаних з особливо небезпечними хворобами тварин, забезпеченням якості та безпечності тваринницької продукції.

Пропозиція. Поглибити Національної академії аграрних наук України співпрацю з Держпродспоживслужбою України щодо залучення наукових установ НААН ветеринарного профілю, Національної академії наук України щодо аналізу біоризиків, моніторингу та прогнозування епізоотичної ситуації в Україні, зокрема з урахуванням наслідків підриву Каховської ГЕС.

Доповідь президента НААН України Гадзала Я.М. на засіданні Загальних зборів Національної академії аграрних наук України 29 листопада 2023 р. висвітлює сучасний стан, виклики та перспективи розвитку аграрного сектору економіки як цілісного виробничо-соціального комплексу економіки України. Ним була відмічена особлива вразливість сільського господарства від природного впливу, суспільних зрушень, катастроф тощо. 

У науковій доповіді обґрунтована необхідність дотримання цілей сталого розвитку, затверджених у 2015 році на Саміті ООН, серед яких “Подолання голоду, розвиток сільського господарства”, безпосередньо стосується галузі сільського господарства. Досягнення інших цілей також тісно пов’язані із вітчизняним сільськогосподарським виробництвом та в цілому їх формування випливає із системи викликів для розвитку сільського господарства України в сучасних умовах.

Найгостріші сучасні виклики, відмічені президентом НААН, пов’язані з війною, яка безпосередньо впливає на розвиток національного сільського господарства та відображається не лише у матеріальних втратах від воєнних дій, а й у виникненні низки змін, які негативно позначаються на функціонуванні галузі, системі ринкових взаємовідносин, розвитку аграрної інфраструктури, обсягів залучення інвестицій, освоєння інновацій тощо.

На наш погляд президентом НААН здійснено глибокий аналіз сучасного стану інвестиційного та матеріально-технічного розвитку аграрного сектору економіки. Визначено, що первісна вартість основних засобів сільського господарства на початок 2022 р. становила близько 600,0 млрд грн, у той час як за розрахунками фахівців Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” ринкова справедлива вартість у 2023 році становить близько 1,5 трильйона гривень.

Вказані основні причини, що призвели до втрат основних виробничих засобів сільськогосподарських підприємств на 250-270 млрд грн у ринкових цінах, або 17,0-18,0 % від їх загальної справедливої вартості, та зниження рівня капіталізації сільського господарства у 2023 році майже на 8,7 млрд дол. США, зокрема через знищене та втрачене майно на окупованих територіях, інфляційні процеси та відтік інвестицій, викликаний війною.

На відміну від довоєнного 2021 року, коли відбувалася активізація інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних виробників, яка сприяла досягненню максимального рівня інвестицій в обсязі 2,5 млрд дол. США, вже у 2022 році відбулося зменшення інвестицій, що призвело до скорочення їх частки у вартості основних виробничих засобів сільського господарства. Нестабільна динаміка вкладень та низька інвестиційна активність призвели до зниження темпів відтворення капіталу та спрямування їх у проєкти з низькою капіталомісткістю, що спричинило посилення процесу декапіталізації сільського господарства.

Особливу увагу президент НААН звернув також на втрати сільськогосподарської техніки від повномасштабної війни: тракторів 18,2 тис. одиниць знищені та 10,1 тис. одиниць частково пошкоджені; комбайнів зернозбиральних: знищено 1,6 тис. одиниць та пошкоджено 0,8 тис. одиниць; сівалок – відповідно 7,9 та 2,9 тис. одиниць.

Порушення логістики аграрної продукції та постійні обстріли нафтопереробних заводів призвели до загострення проблеми цінового диспаритету. За останній рік таке зростання становило 1,5-2 рази залежно від виду сільськогосподарської продукції. Зростання цін на пальне для сільського господарства було зупинене, у липні-серпні минулого року відбулося їх поступове зниження. Наразі, зауважив Ярослав Михайлович, через відмову від пільгового оподаткування ми знову констатуємо дещо зростання цін на дизельне пальне та низькооктанові бензини, через що сільськогосподарські товаровиробники несуть додаткові витрати, які важко компенсувати в умовах війни.

Окремо хочу відмітити, що президентом НААН відмічений такий вагомий виклик для аграрної науки як відкритість ринку насіння України та приєднання до насіннєвих схем Організації економічного співробітництва та розвитку, що призводить до посилення конкуренції, але сприяє й створенню нерівних умов для впровадження селекційних наробок вітчизняних компаній, зокрема, установ НААН. Необов’язковість реєстрації сортів призводить до звуження та втрати сегменту ринку вітчизняними компаніями, а також до розповсюдження неліцензійного вирощування, контрафактного та сфальсифікованого насіння. Приєднуюся до тих висновків Гадзала Я.М., що саме вітчизняна селекція, яка функціонує у конкретних природно-кліматичних умовах, найбільше відповідає вимогам сільськогосподарського виробництва в Україні.

Президентом відмічений вагомий внесок науковців Академії у створення системи своєчасного виявлення та ефективного реагування на сучасні виклики як глобального, так і національного розвитку. Проте, зауважив Ярослав Михайлович, сучасне життя вимагає все більш комплексних, поглиблених, оперативних, а головне – ефективних, дієвих розробок щодо реагування на найгостріші виклики сьогодення.

В цілому доповідь відображає реальний стан розвитку вітчизняного аграрного сектору економіки, вказує на шляхи подолання викликів та уникнення ризиків втрат аграрними підприємствами у період війни, обґрунтовує перспективи розвитку сільського господарства України у повоєнний період в частині інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення й науково-технологічної модернізації.

Повномасштабна війна росії на території України болюче вплинула  на  кожного українця та зачепила всі сфери нашого життя, всі галузі нашої економіки. Особливо від російської агресії постраждав аграрний сектор, підтвердження чого є наведені дані в доповіді президента НААН академіка НААН Ярослава Гадзала «Вітчизняне сільське господарство в сучасних умовах: виклики та шляхи їх подолання» на засіданні Загальних зборів НААН 29 листопада 2023 року.

Нові виклики постали не лише перед аграрним сектором, але й перед аграрною наукою. Пріоритетними залишаються питання забезпечення продовольчої безпеки та післявоєнного відновлення аграрної сфери України.

Не треба забувати і про такі загальновизнані глобалізаційні пріоритети, як сталий розвиток, адаптація сільського господарства до зміни клімату, зменшення викидів та негативного впливу сільського господарства на навколишнє середовище, захист біорізноманіття, підтримка біоекономіки тощо. Сьогоднішня ситуація змушує нас до пошуку та наукового обґрунтування маловитратних (бюджетних), але ефективних заходів і рішень.

Разом з тим, криза є каталізатором змін, відповідно прискорює існуючі процеси та сприяє впровадженню нових. Українське суспільство опинилося саме в такій кризовій ситуації, яка спричинила можливість і необхідність змін у всіх сферах життєдіяльності людини. Очевидно, що це стосується і сільського господарства, насамперед організаційної і, можливо, галузевої його структури, саме в контексті нинішньої політики Євросоюзу, що теж може стати предметом досліджень.

Останнім часом в європейських країнах достатньо виразно прослідковується тенденція трансформації від сільськогосподарської політики до політики сільської - політики розвитку сільських територій. Тому приємно, що значну частину доповіді присвячено саме сільським територіям. 

Важливими проблемами дослідження тут можуть бути: розвиток сімейного фермерства, несільськогосподарського сімейного підприємництва та соціальної кооперації, що особливо актуально в контексті різкого погіршення демографічної ситуації на селі.

Харчова промисловість є однією із провідних галузей України, що забезпечує близько 9% валового внутрішнього продукту держави. У виробництві харчових продуктів задіяно близько 5 тис. підприємств різних форм власності. Вітчизняна харчова промисловість є одним з основних наповнювачів державного бюджету України за рахунок податків, з часткою в загальному обсязі до 37,8%. Галузь продовжує забезпечувати високі темпи зростання обсягів виробництва продукції. Так у 2022 році внесок харчової галузі у промислове зростання становив 21,2 %. 

Військова агресія росії зумовила закриття та зупинку значної кількості харчових підприємств (зокрема на тимчасово окупованих територіях). Кількість великих підприємств зменшилася на 15%, середніх  на 11%, малих  на 27%. Найбільш стійкими в цих умовах виявилися середні підприємства харчової промисловості, які є досить мобільними і змогли перелаштуватись на випуск необхідної в даний момент продукції (тушкована консервна продукція, сухпайки, продукти довготривалого зберігання, які не потребують специфічних умов зберігання).

Сучасна динаміка виробництва окремих видів продовольства відзначається доволі різними тенденціями та спрямованістю в існуючих нестабільних соціально-економічних умовах. Так, з кожним роком зменшується виробництво молока, окремих видів м'яса, яєць, збільшуються показники виробництва фруктів і ягід, зернових, картоплі, овочів і баштанних.

Проте Україна була, є і залишатиметься експортером на світовому ринку сільськогосподарської і харчової продукції. 

Тому нині перед нами постає питання максимально ефективного і сукупного використання потенціалу установ НААН щодо відновлення країни, побудови нової держави, гарантування безпекового довкілля й продовольчої безпеки для майбутніх поколінь українців.