Національна академія аграрних наук України Науково-методичний і координаційний центр з наукових проблем
розвитку АПК України
UA EN
Новини НААН

Юрій Лузан про реформування аграрної науки: Якщо закон дозволить, дослідні господарства зароблятимуть для бюджета мільярди 18.02.2019

Юрій Лузан про реформування аграрної науки: Якщо закон дозволить, дослідні господарства зароблятимуть для бюджета мільярди

Через дефіцит фінансування, законодавчу обмеженість комерційної діяльності та недосконалу систему оподаткування аграрна наука в Україні замість того, щоб реалізувати свій потенціал, ледве зводить кінці з кінцями. Попри всі складнощі, потенціал величезний, переконаний Юрій Лузан — доктор економічних наук, позаштатний радник Президії НААН і радник директора Інституту продовольчих ресурсів. Ми запитали його думку стосовно реформування аграрної науки в Україні та результатів, які воно здатне забезпечити.

Юрію Яковичу, поділіться думкою щодо реформування аграрної науки загалом.

         Насамперед, мабуть, треба наголосити, що реформування, зміни – це непроста справа. Вона потребує відвертої розмови, не боятись речі називати своїми іменами, тільки тоді прийдуть зважені рішення з урахуванням глибокого аналізу, об’єктивності, усвідомлення і підтримки всього загалу науковців, одночасного забезпечення послідовності, оперативності й особливо впевненості, що ми діємо правильно. Тут ніби нічого нового.

Але, якщо відверто, то слід констатувати, що дещо затягнулися процеси реформування аграрної науки, зокрема виконання Концепції, що була схвалена ще у 2016 році, та Програми її реалізації, прийнятої в жовтні минулого року.

Безмовно, це не додає оптимізму…

         На жаль, сьогодні в нашому середовищі з цього приводу є багато різних думок, багато відчувається песимізму, навіть зневіри – через поглиблення фінансових та інших ускладнень. Тому, мабуть, і є для цього певні підстави. Але якщо далі сидітимемо в «окопах», не будемо показувати, що ми хочемо, а головне – що ми можемо працювати не гірше, ніж у розвинених країнах світу, демонструвати для цього шляхи та відповідні механізми, то можна взагалі втратити систему вітчизняної аграрної науки в державі, яка має великі здобутки і славні традиції, попри те, що завжди формувалась і розвивалась із великим потугами.

Історію ми всі знаємо. Але також знаємо, що й під лежачий камінь вода не тече.

Тому саме сьогодні – і це підтримав Президент НААН Ярослав Гадзало, – попри проблеми, слід активізувати спільні зусилля: Академії, наших партнерів «по цеху» – закладів аграрної освіти, Асоціації аграрних ВНЗ, разом із владою, зокрема з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням процесів децентралізації, управління та державного бюджету, світового досвіду, щоб наздогнати витрачений час.

Як Ви вважаєте, що треба зробити насамперед?

         Особливим завданням сьогодні є пошук додаткових джерел для ліквідації дефіциту фінансування науки та вирішення цілої низки інших пов’язаних проблем. Упевнений, що це також стосується й аграрної освіти. Це має примусити нас разом шукати вихід зі складної ситуації.

         Більше того, від наших правильних спільних дій, об’єктивних оцінок і пропозицій залежить відродження українського села та надзвичайно важливої сфери людської діяльності аграрного сектору  економіки, але на осучаснених принципах, які наука повинна обґрунтувати та запропонувати суспільству. Багато таких комплексних заходів передбачені прийнятою Президією Програмою реформ, яку ще слід далі удосконалювати, а головне – запроваджувати. Як кажуть, дорогу здолає той, хто іде.

Я навіть не відкидаю і такої крамольної думки, що, можливо, такі екстремальні фінансові умови створюються спеціально для так званого «стимулювання» пошуку виходу зі складної ситуації, тим паче, що вбачають тут відповідні резерви. Ну, вибрали, як завжди, для експерименту аграрну науку, аграрну сферу. Мабуть, це не новина для аграрників. І якщо об’єктивно, то дійсно резерви в нас є.

Що саме Ви зараховуєте до резервів аграрної науки?

Сьогодні аграрна наука уособлює широку предметність і напрямки досліджень, різноплановість інноваційного забезпечення, потребує концентрації величезної кількості знань і спеціалізацій. На відміну від інших галузевих академії, у розпорядженні НААН ще збереглася потужна експериментальна і виробнича база – дослідні господарства, за якими закріплено більше 400 тис. га земельних ресурсів, маємо специфічне територіальне розміщення тощо. Тобто загалом аграрна наука має свої суттєві особливості, які важко порівняти з іншими науковими системами.

Водночас це величезний і складний організм, який у сучасних умовах потребує своєї специфічної організації та державного регулювання.

Адже наразі маємо кожна наукова установа, функціонує в господарському і фінансовому плані окремо, в постійному обмеженні рамок державного фінансування. Разом із тим діяльність дослідних господарств піддається загальному державному господарському, податковому та іншим видам регулювання, як звичайних господарюючих суб’єктів, тільки із 75% «націоналізацією прибутку». Але при цьому дослідні господарства по великому рахунку залишаються корпоративне незахищеними і вразливими від різних зазіхань на земельні і інші ресурси. Загалом це унеможливлює організацію взаємодоповнюючої діяльності Академії як єдиного науково-господарського комплексу, де всі фінансові, матеріальні, кадрові й інші ресурси повинні підпорядковуватися головному завданню – науковому забезпеченню чи супроводженню розвитку аграрної сфери держави. Вирішення даної проблеми вимагає пошуку нової системи організації управління, зміни організаційної побудови як специфічної науково-виробничої структури, чи об’єднання, де можна самостійно вирішувати питання централізації фінансових і інших ресурсів, вирішення кооперування  із підприємницькими структурами, залучення кредитів, інвестицій тощо.

Є якась статистика з цього питання?

Назву лише дві цифри. Дещо більше 400 тис. га земель Академії навіть за середніми статистичними оцінками віддачі 1 га по державі у 2017 році спроможні були отримати приблизно 10 млрд грн доходів і 1,6 млрд грн прибутків за рік. Але маємо гірші показники. Ніхто тут нікого не звинувачує, мабуть, знаємо, які треті сили на це впливають. Крім того, якщо організувати оптову реалізацію продукції з урахуванням експорту, оптових закупівель пального, добрив, засобів захисту рослин, техніки, кредитів, інвестицій і інших ресурсів, це дасть змогу ще на порядок підвищити результативність господарської діяльності. Тобто, це загалом допоможе формувати надзвичайно  потужніший ресурс. Але сьогодні чинні закони не дозволяють цього зробити.

Але повинен бути вихід із виниклої ситуації…

Вихід із такої складної розбалансованої конфігурації потребує пошуку нових організаційних форм самої Академії, її структурних підрозділів і встановлення жорсткої системи управління, застосування принципово нових механізмів регулювання, суттєвого розширення самоврядних повноважень організації діяльності на принципах державно-приватного партнерства, тощо. Цього можна досягти тільки шляхом прийняття спеціального закону або на першому етапі прийняттям відповідної Постанови КУ. Такі заходи в основному передбачені схваленою президію НААН Програмою реформування аграрної науки.

         Тому для активізації виконання окресленої Програми:

1.     Президентом Академії видано наказ за № 1 для активізації реформування (що теж, мабуть, символічно).

2.     Зазначу, що Програмою передбачено здійснення 24 різної вагомості заходів із реформування аграрної науки, а не тільки створення 5 міжрегіональних наукових центрів, як чомусь багато хто думає. Але тут ще раз слід наголосити, що у зв’язку із затягуванням часу визначені Постановою НААН терміни виконання теж стали дуже обмеженими – загалом потребують виконання заходів  протягом 4-5 місяців.

І якщо проаналізувати, які це обсяги роботи, то стане зрозуміло, що всім особам, причетним до реформування, треба дуже добре попрацювати, відійти від усталених стереотипів та бачення подальшого розвитку. В НААН зібраний потужний інтелект. Ми це можемо зробити. Тим більше, що  це наш обов’язок.

Тому наказом Президента зобов’язано керівників робочих груп із виконання окреслених програмою заходів (а це здебільшого віце-президенти) надавати науково-організаційному управлінню проміжну інформацію про виконання запланованих заходів для узагальнення станом на 1 березня та 1 травня з подальшим розглядом на Президії Академії. Тому контроль повинен бути жорстким, адже обставини екстремальні.

Можете передбачити результати такого переформатування?

На моє переконання, тільки за умови комплексного й системного виконання запланованих заходів можна розраховувати на загальні позитивні результати. Не боятись уточнень Програми, відповідних коригувань. Багато що можуть запропонувати аграрні університети, як кажуть, дивлячись збоку.

Можливо, в кінцевому результаті ми зможемо вибрати й американську систему поєднання аграрної освіти і наукових досліджень, що, до речі, теж непоганий варіант для України. Є досвід інших країн. Але Україна – це держава із специфічними традиціями та системою аграрної науки. Упевнений, що системою аграрної освіти ми зможемо знайти оптимальні рішення. Адже наука й освіта – це органічно взаємопов’язані сфери діяльності.

Наступне. З огляду на те, що створення міжрегіональних наукових центрів Програмою визначено як першочергове завдання, наказом Президента створено 5 робочих груп на чолі безпосередньо із Ярославом Михайловичем по північному центру і віце-президентами – по інших центрах для надання практичної допомоги головним науковим установам для їх створення у визначеній термін до 1 березня. Тобто в нас залишився всього місяць часу, щоб провести всі організаційні й юридичні заходи.

Яким буде завдання цих наукових центрів?

Я особливо хочу наголосити, що, згідно з Постановою, міжрегіональні наукові центри – це не адміністративні, чи статутні, чи господарські об’єднання з прямим підпорядкуванням, як багато хто вважає.

Центри створюються для надання допомоги з координації надання наукових послуг та пошуку механізмів організацій співпраці учасників центру – наукових установ і закладів освіти із органами місцевої влади і самоврядування та суб’єктами підприємництва. Головне завдання – це організація надання консолідованих послуг переважно з проведення прикладних наукових досліджень та особливо впровадження власних, або, скажімо, новацій разом із зарубіжними партнерами, із залученням вчених різних спеціалізацій і знань переважно на платних засадах за рахунок місцевих ресурсів. Як організуємося – такими будуть й результати. Іншого не дано.

Водночас важливим для пропонування є створення типових проектів та старптапів із врахуванням природно-економічної специфіки регіонів, наявності кадрового, ресурсного та фінансового потенціалу, сприяння пошуку інвесторів із широким залученням до цієї роботи молодих вчених та особливо студентів, які отримали бажання наукового пошуку, навіть із метою створення для них власного майбутнього бізнесу. Важливою є організація одночасного проходження і повноцінної студентської практики, що теж є великою проблемою для аграрних навчальних закладів.

Які нові можливості з’являться після створення таких центрів?

Дуже важливо, що створення центрів дасть можливість поєднати, поглибити та розширити діяльність аграрної науки та, мабуть, і освіти – як по вертикаллі, так і по горизонталлі, тобто за галузевим і територіальним принципом на засадах так званої «матричної» моделі.

Створення центрів як інструменту також сприятиме виконанню Програми інноваційно-інвестиційного розвитку, обґрунтованої платформою «Агротехнополіс», що було схвалено відповідними Постановами Президії НААН, створенню наукових і науково-технічних і індустріальних парків, інших структур інноваційного типу, організації реєстру інноваційних продуктів, загалом розбудові реального ринку аграрних інновацій тощо.

Які організаційні заходи заплановані для якнайшвидшого втілення в життя таких масштабних зрушень?

Згідно з наказом, до 25 лютого необхідно провести перші організаційні (чи установчі) засідання науково-координаційних рад як основного органу управління центрами.

Водночас важливим організаційним заходом є опрацювання до 10 лютого списку членів Рад, для чого необхідно отримати пропозиції від наукових установ академії, закладів освіти та представників регіонів і надати їх до Президії НААН для схвалення.

Для цього Президент уже звернувся своїм листом до кожного голови ОДА з проханням надати до 8 лютого електронною поштою свої пропозиції стосовно 4-5 представників в особі заступника ОДА, керівників окремих галузевих асоціацій або територіальних громад, ще теж треба проконтролювати. Від усіх інших установ науки і освіти – учасників центрів – визначені наказом робочі групи разом із головними науковими установами повинні отримати їхні пропозиції.

Головними питаннями для розгляду на перших засіданнях науково-координаційних Рад є вибори голови Ради та схвалення Положення про Раду.

Що Ви можете додати з цього питання?

На нашу думку, з огляду на те, що головними науковими установами центрів затверджено п’ять інститутів НААН, а їхні керівники автоматично стають головами відповідних центрів, пропонується Головами Рад обрати ректорів аграрних університетів. І це бажано було б обговорити і визначитися сьогодні для подальшого спільного опрацювання документів, планів, програм, структури тощо.

Щодо Положення про Центр.

Положення про конкретний центр слід допрацювати на базі схваленого Президією Типового Положення.

Для цього конкретизується назва, юридична адреса, де розміщується, реквізити, уточнюється список учасників центру.

З огляду на те, що центри є відкритими для інших учасників, бажано провести переговори з іншими науковими установами та закладами освіти, які виявлять бажання до співпраці.

Наприклад, Національний Університет харчових технологій, Київський національний економічний університет, Тернопільський університет народного господарства, є споріднені університети в Одесі, Харкові, Івано-Франківську, Львові та інших регіонах.

Бажано уточнити пріоритети своєї діяльності, оскільки кожен регіон має свої природно-економічні особливості, специфічні проблеми, потреби в інноваційному забезпеченні тощо. Окреслити попередні плани роботи центрів.

Крім того, слід обрати Президію Ради для оперативного забезпечення, разом із головними науковими установами виконання рішень Ради та інших заходів.

Слід розглянути питання про створення наукових секцій або, за умови готовності інших структурних підрозділів для співпраці в кожній області, створення відповідних наукових галузевих секцій та інших заходів організаційного плану. Це вже повинні бути власні ідеї центрів, вважаю, що жодних обмежень у цьому не повинно бути, головне – не допускати порушення законодавства.

Організацію співпраці між учасниками центрів, відносин із органами місцевої влади, громад і суб’єктів підприємництва слід забезпечити на умовах вимог Господарського кодексу, господарських договорів та вимог інших законів України.

Важливим є створення робочих апаратів центрів, які повинні розташовуватись у головних наукових установах. Кількість одиниць з урахуванням рекомендацій визначає Рада центру. Можливо, спочатку слід розпочати із мінімальних штатів. Безумовно, виникнуть проблеми із їхнім утриманням у головних наукових установах. Реальним додатковим джерелом може бути перегляд напрямків досліджень і відповідного фінансування його за рахунок наукової програми 44 та інших програм Академії, спрямованих на реформування. Крім того, прохання розглянути вирішення цієї тимчасової проблеми, поки центр не розпочне сам заробляти кошти шляхом тимчасового делегування працівників від інших учасників центру, часткового залучення до штатів дослідних господарств-учасників центрів або інших шляхів, думаю, на місцях видніше. Тим паче, що від робочих апаратів центрів повністю залежатиме вся, можливо, грубо сказано, «чорнова» робота центрів – налагодження і підтримання комунікацій, організаційно-правова робота, координація досліджень і впровадження інновацій, інформаційне забезпечення тощо.

І насамкінець ще раз хочу сказати, що успіх перетворень залежатиме від налагодження конструктивної співпраці всіх суб’єктів системи аграрної науки і освіти, тільки слід творчо та з оптимізмом працювати, а позитивні результати обов’язково будуть.


Повернення до списку



Новини України

Пошук: