Новини

Вирощування промислових конопель в Україні може приносити аграріям значні прибутки ще на ранніх етапах виробництва. Втім, для досягнення високої рентабельності важливо визначити основні напрями діяльності – від продажу насіння до глибокої переробки продукції.

За словами завідувача відділу наукових досліджень з питань інтелектуальної власності та маркетингу інновацій Інституту луб’яних культур НААН Олега Примакова, якого цитує "Укрінформ", культивування конопель для зерна може приносити 70–80 тис. грн з гектара при виробничих витратах у 30–40 тис. грн, що забезпечує високу рентабельність. Додатковий прибуток можна отримати завдяки продажу насіння, що підвищує рентабельність ще на 20%.

Розширення посівних площ і укладання контрактів сприяють збільшенню доходів. Однак, як зазначає Примаков, ще одним важливим кроком є переробка сировини. Наприклад, переробка на насіння дозволяє аграріям заробляти більше, а індивідуальні моделі виробництва, розроблені спільно з науковцями, можуть допомогти оптимізувати цей процес.

Фінансові вкладення у техніку для вирощування конопель відносно невеликі: для збору зерна можна використовувати стандартну сільськогосподарську техніку – зернозбиральні комбайни та машини для заготівлі сіна. Спеціалізоване обладнання потрібне переважно для вирощування конопель на волокно, яке наразі застосовують лише окремі підприємства.

Директор керуючої компанії Індустріального парку «Hempy UA» та учасник ГС «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» Андрій Алечко наголошує, що промислові коноплі – прибутковий напрям для аграріїв. Одним із ключових викликів він називає нестачу сучасної техніки для збирання, проте підприємства, які вже працюють у цій сфері, поступово вирішують ці питання.

В Україні вже діє кілька компаній, що займаються первинною переробкою конопель, а потенціал для глибшої переробки залишається значним. Наприклад, одна з українських компаній постачає конопляне волокно до Євросоюзу, зокрема в Литву, Бельгію, Нідерланди та Німеччину. Європейські партнери зацікавлені у продуктах первинної переробки, адже транспортування необробленої сировини у великих обсягах є економічно невигідним.

За словами Алечка, ринок конопляної продукції в Європі має значний потенціал. Наприклад, вартість конопляної соломи (трести) становить 120–130 євро за тонну, тоді як конопляне волокно коштує 600–650 євро за тонну, а костриця – від 300 євро за тонну. Крім того, на ці товари немає митних обмежень чи квот, що робить їх привабливими для експорту.

Конопляна промисловість має не лише аграрне, а й стратегічне значення. Зокрема, з конопляної целюлози можна виготовляти тринітроцелюлозу – ключовий компонент для порохового виробництва. Алечко зазначає, що за якістю така целюлоза не поступається бавовняній, а технології її виробництва можуть бути доопрацьовані.

Окрім військової сфери, целюлоза з конопель використовується у виробництві паперу та навіть у автомобілебудуванні. У Франції вже працюють заводи, що переробляють цю сировину, тоді як в Україні цей напрям поки що не розвинений.

Загалом із промислових конопель в Україні виробляють широкий спектр продукції: харчові вироби (олію, борошно, молоко, висівки, печиво, шоколад), косметику (мило, креми), текстиль, одяг, взуття, багаторазові маски, конопляне хутро та навіть будівельні матеріали.

За оцінками експертів, прибутковість вирощування конопель може досягати 1000 доларів із гектара. Проте для реалізації такого потенціалу необхідно розширювати площі посівів і вдосконалювати технології первинної переробки.

Олег Примаков зазначає, що в Україні діє близько десяти підприємств, які тією чи іншою мірою займаються первинною переробкою конопель. Водночас для розвитку глибокої переробки потрібні значні інвестиції.

«Запуск хоча б одного целюлозного заводу, що вироблятиме продукцію з конопляного волокна для виготовлення паперу, міг би стати проривом для галузі. Для його роботи достатньо сировини з 5 тис. га посівів промислових конопель», – зазначив Примаков.

Він також наголосив на важливості державної підтримки, зокрема щодо вдосконалення законодавства та забезпечення підприємств замовленнями. Хоча перші кроки у цьому напрямі вже зроблено, для повноцінного розвитку галузі необхідна подальша синергія держави, бізнесу та аграріїв.