За умов правильної організації аграрного виробництва наші сільгоспвиробники можуть забезпечити достатню кількість багатьох культур, які ми сьогодні імпортуємо, – Ярослав Гадзало
Щоб зрозуміти, наскільки важлива роль особистих селянських домогосподарств для забезпечення країни продуктами харчування, доречно проаналізувати кількість землі, яка обробляється малими і середніми фермерами, великими агрохолдингами і агрокомапніями, кількість виробленої ними продукції та порівняти відповідно з кількістю землі у приватному секторі (а це не лише город біля будинку) і продукції, яка виробляється на цій землі. Біля 80-90 % овочів, зокрема, картоплі, а також молока, м’яса виробляється саме у приватному секторі.
В Україні в обробітку – 32, 5 млн га рілля – тобто велика кількість землі знаходиться і у приватній власності. А, приміром, у сусідній Польщі лише приблизно третина від цієї площі. Натомість кількість фермерів дуже відрізняється. Починаючи з 90-х років у нас було 90-120 тис. фермерів. Зараз ця цифра на рівні 45-49 тис. У Польщі ж 2 млн 200 тис фермерів. Тобто, обробляючи землі, у цій країні селяни користуються усіма законодавчо внормованими пільгами та нормативними документами як для розвитку господарства, так і для пенсійного забезпечення. На відміну від українських селян. Це питання в державі потрібно врегулювати. Якщо за основу взяти господарства, які мають мінімум, наприклад, 1 га землі, то таких господарств набереться понад 1 млн, і їм потрібно надати статус фермерів, перевести на єдиний податок, який вони, власне, і так платять – податок на землю. І важливо продумати і законодавчо врегулювати питання пенсійного забезпечення цих людей, можливо, пенсію нараховувати в залежності від обсягів реалізованої продукції, і тоді вона не буде мінімальною, як зараз. У фермерів має з’явитися інтерес до створення кооперації, формування кооперативів для обліку і реалізації власної продукції. Вони повинні мати можливість отримання різного виду підтримок, дотацій від держави і на розвиток рослинництва, і на тваринництво. Адже 70% поголів’я ВРХ у нас утримується у приватному секторі, а реальної підтримки на його розвиток селяни практично не мають. Такі державні дотації, приміром, на корову чи теля, сприяли б і кардинальним змінам у питанні захисту ґрунтів. Адже на сьогодні ця проблема стоїть дуже гостро. Винос поживи з ґрунту щороку складає майже на 15 млн тон більше, ніж вносимо мінеральних добрив. Таким чином закислюємо не лише звичайні традиційно кислі у поліській зоні ґрунти, а й чорнозем. Натомість заходів по розкисленню ніхто не проводить. ґрунт – це живий організм, про нього потрібно дбати, тоді буде відповідна віддача.
Академія має багато напрацювань у питанні захисту ґрунтів, популяризації виробництва органічної продукції. Маємо пропозиції щодо більш тісної співпраці з виробниками, наприклад, щодо ведення авторського нагляду наукових розробок.
За умов правильної організації аграрного виробництва, з дотриманням усіх наукових рекомендацій, наші сільгоспвиробники можуть забезпечити достатню кількість багатьох культур, які ми сьогодні імпортуємо і про які незаслужено забули, в той час як наші сусіди заробляють на них великі кошти. Бізнес повинен перелаштовуватися.
Потрібно думати не лише про те, як вижити у цьому світі, а й про те, щоб вижив цей світ.
Відеозапис інтерв’ю з Президентом НААН Ярославом Гадзало дивиться за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=qwCSD4PRRYE&feature=emb_logo