Національна академія аграрних наук України Науково-методичний і координаційний центр з наукових проблем
розвитку АПК України
UA EN

Мандигра Микола Станіславович

Мандигра Микола Станіславович

Дата народження: 23 серпня 1945

Звання: член-кореспондент

Вчене звання: професор


Попередні посади: 

1966 - 1971 - навчався у Білоцерківському сільськогосподарському інституті
1971 - 1972 - лікар-гематолог племрадгоспу «Більшовик» (с. Високе Мелітопольського району)
1972 - 1975 - аспірант кафедри епізоотології Білоцерків­ського сільськогосподарського інституту
1975 - 1984 - асистент кафедри епізоотології Білоцерків­ського сільськогосподарського інституту
1984 - 1987 - доцент кафедри епізоотології Білоцерків­ського сільськогосподарського інституту
1987 - старший науковий співробітник Рівнен­ської науково-дослідної ветеринарної станції
1988 - завідувач лабо­раторії
1989 - в. о. директора
1993 - ди­ректор установи, реорганізованої у 1994 р. в Інститут епізоотології УААН

Наукова діяльність: 

У 1975 р. в Білоцерківському сільськогосподарському інститу­ті захистив кандидатську дисертацію на тему: «Некоторые вопросы эпизоотологии и бластрансформация лимфоцитов крупного рогатого скота при лейкозе»
У 2000 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Епі­зоотологічний моніторинг лейкозу великої рогатої худоби в Україні та заходи боротьби з ним»
Основним напрямом його наукової діяльності є вивчення епізоотичного та інфекційного процесів за лейкозу великої рогатої худоби
Ним теоретично й експериментально обґрунтовано та застосовано ши­рокомасштабні ефективні протилейкозні заходи, впроваджено науково-виробничу систему боротьби з лейкозом у західному регіоні України, що забезпечило контроль епізоотичної ситуації, зниження інфікованості тварин та повне оздоровлення господарств шести областей України від лей­козу великої рогатої худоби
За його керівництва Рівненське відділення НВС «Оріон» забезпечувало проведення науково обгрунтованих протилейкозних заходів у 1634 господарствах восьми областей України, де було задіяно 228 чол. Це було передумовою оздоровлення від лейкозу великої рогатої худоби тваринницьких господарств
Вперше в Україні започатковано використання мас-спектрометрії для теоретич­ного обґрунтування багатокомпонентних лікувально-профілактичних засобів для ветеринарної медицини, що дало можливість створити банк мас-спектрів більш 250 біологічно активних речовин, налагодити техно­логію випуску 10 оригінальних та близько 60 ординарних препаратів, які було представлено на 7 державних та 12 обласних виставках
За підтримки Президії УААН та Головного управління ветеринарної медицини України ним було створено Західний філіал ІЕКВМ (1990) і Інститут епізоотології УААН (1994), який на сьогодні є галузевим центром ветеринарної медицини
Створив школу наукових кадрів, свідчен­ням чого є успішний захист співробітниками інституту 3 докторських, 7 кандидатських та завершення експериментальної частини 8 дисертацій
Близько 40 років займається науково-педагогічною та виховною роботою
Брав участь у відкритті спеціальності водні біоресурси у Національному університеті водного госпо­дарства та природокористування, де очолює кафедру водні біоресурси
Розробив і читає курс лекцій основи мікробіології та вірусології, тва­ринництво та бджільництво


Почесні звання, нагороди:: 

- 2002 - обрано членом-кореспондентом УААН Відділення ветеринарної медицини та зоотехнії
- Є членом науково-методичної комісії із спеціальності водні біоресурси
- 1992 - обрано членом Відділення тваринництва і ветеринарної медицини НААН
- Нагороджений знаком Пошани Міністерства аграрної політики Украї­ни, грамотами різних рівнів, а у 2004 р. присвоєно почесне звання заслу­женого діяча науки і техніки України
- 2010 - отримав диплом Асоціації спеціалістів ветеринарної медицини України «За вклад у науку»


Публікації: 

- Опублікував понад 332 наукових праць, з яких 7 колективних монографій та 20 патентів
- Співавтор 22 рекомендацій, 10 інструкцій з боротьби з інфекційними та паразитарними хворобами, 16 комплектів технічних умов, 4 загальнодержавних планів основних заходів щодо боротьби з інфекційними хворобами, 3 стандартів організації (СОУ)