Національна академія аграрних наук України Науково-методичний і координаційний центр з наукових проблем
розвитку АПК України
UA EN

Левицький Анатолiй Павлович

Левицький Анатолiй Павлович

Дата народження: 04 листопада 1938

Звання: член-кореспондент

Вчене звання: професор


Попередні посади: 

1956 - 1962 - навчався на санітарно-гігієнічному факультеті Одеського медичного інституту (нині — Одеський медичний університет)
1962 - 1969 - асистент кафедри біохімії
1969 - 1977 - завідував лабораторією біохімії і радіології Одеського НДІ стоматології
1977 - 1988 - завіду­вач лабораторії біохімії рослин Всесоюзного селекційно-генетичного інституту
1978 - за сумісництвом професор кафедри технології комбікормів Одеського технологічного інституту харчової промисло­вості (нині — Одеська національна академія харчових технологій)
1988 - 1990 - завідувач кафедри технології комбікор­мів ОТІХП
1990 - 1993 - генеральний директор Одеського біотехнологічного інституту
1993 - заступник директора з наукової роботи Одеського НДІ стоматології і на громадських засадах — голова Ради НВА «Одеська біотехнологія»

Наукова діяльність: 

У 1965 р. в Одеському медичному інституті ім. М. І. Пирогова захистив кандидатську дисертацію на тему: «Субстратная специфичность липазы поджелудочной железы»
у 1974 р. в Одеському державно­му університеті ім. І. І. Мечнікова — докторську дисертацію на тему: «Травні ферменти слинних залоз»
Вперше розкрив особливості гідролізу тригліцеридів панкреатич­ною ліпазою, встановив нездатність цього ферменту розщеплювати Р-зв'язок тригліцеридів і показав, що кінцевим продуктом розщеп­лення жирів є не гліцерин, а р-моногліцериди; відкрив наявність у слинних залозах тварин великої кількості травних ферментів і висвітлив їхню роль у фізіології та патології організму; довів значення протеїназної інгібіторної системи в патогенезі багатьох захворювань у тварин і в реалізації здатності рослин нагромаджувати білок та протидіяти фітоінфекції; уперше (разом із професором С. М. Воскресенським), ще у 1970 р. обґрунтував фізіологічну й патологічну роль в організмі перекисів ліпідів і захисну роль антиоксидантів; розробив технологію отримання і впровадив у промислове виробництво низку харчових соєпродуктів, препарати адаптогенів — речо­вин, що підвищують захисні сили організму, препарат ЕКСО і зуб­ний еліксир «Ексодент», низку збагачуваних кормових добавок
Підготував 21 доктора і 68 кандидатів наук


Почесні звання, нагороди:: 

- 1980 - присвоэно вчене звання професора
- 1990 - член-кореспондент УААН Відділення зберігання і переробки сільськогосподарської сировини та якості харчової продукції
- Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров'я СРСР» (1976), Почесною грамотою Міністерства науки України (1998), відзнакою го­лови Одеської обласної адміністрації (2003), Почесною Грамотою Пре­зидії Верховної Ради України (2003), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2003)
- Член спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій (Інститут стоматології, Одеський національний універ­ситет ім. І.І. Мечнікова (спеціальність біохімія, біотехнологія)), член Центральної ради Українського біохімічного товариства, науковий редактор журналу «Вісник стоматології», член республіканської про­блемної комісії із стоматології


Публікації: 

- Опублікував понад 650 наукових публікацій, у тому числі 13 моно­графій, а також понад 80 винаходів (з яких близько 40 запатентовано)